Провокація у кримінальному провадженні: особливості рішень ЄСПЛ щодо України

Анотація

Стаття присвячена аналізу проблеми провокації (підбурювання) у кримінальному процесі, зокрема, особливостям рішень Європейського суду з прав людини щодо України. Актуальність цієї теми зумовлена трансформацією підходів до захисту прав особи та збільшенням в національній практиці випадків, де порушується баланс між інтересами правосуддя та допустимими межами діяльності органів охорони правопорядку. Автор відзначає, що питання провокації нині перебувають у центрі уваги сучасної української правничої доктрини, однак досі не стали предметом ґрунтовного дослідження на рівні дисертацій чи монографій, що ускладнює формування цілісного доктринального підґрунтя. З огляду на те, що значний внесок у формування концептуальних засад розуміння провокації, визначення її характерних ознак, поняття, розробку матеріальних і процесуальних критеріїв зробив ЄСПЛ, автор звертається до аналізу справ ЄСПЛ щодо України, зокрема, «Яхимович проти України», «Любченко проти України», «Берлізев проти України» та за підсумками їх аналізу наголошує, що ЄСПЛ послідовно дотримується позиції, згідно з якою заперечення особи факту вчинення злочину, мотивованого провокацією, має вирішальне значення для юридичної оцінки справи. Цей підхід демонструють рішення ЄСПЛ «Любченко проти України» та «Берлізев проти України», де невизнання винуватості обвинуваченими, водночас із констатацією факту провокації з боку органів досудового розслідування, призвело до визнання справи неприйнятною відповідно до ч. 1 ст. 6 ЄКПЛ. Натомість у випадках, коли особа визнає себе винною, втім заявляє «цей злочин не був би вчинений, якби не провокація» — має протилежний ефект. Особливістю справи «Яхимович проти України» є те, що заявник не визнав себе винним під час судового розгляду, втім ЄСПЛ розглянув справу та з огляду на сукупність процесуальних недоліків та характер захисту, який був використаний, не виключив справу з категорії «справ про провокацію злочину», розглянув її по суті та визнав порушення ЄКПЛ. На підставі осмислення аргументації Суду у справах щодо України робиться висновок про важливість уважного аналізу мотивів рішень ЄСПЛ з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи, що, своєю чергою, сприятиме формуванню орієнтирів для побудови ефективної правової позиції у справах про провокацію та водночас актуалізує обговорення питання про відхід Суду від усталеної практики, відповідно до якої визнання вини обвинуваченим вважалося умовою прийнятності скарги.