Постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину: вимоги до структури і змісту та значення в контексті встановлення допустимості доказів

Анотація

Актуальність теми статті зумовлена тим, що проблематика ухвалення прокурором рішення про проведення контролю за вчиненням злочину досліджена недостатньо повно, що вказує на необхідність в її поглибленому дослідженні, в тому числі шляхом встановлення вимог до структури і змісту цього рішення та впливу їх недотримання на допустимість доказів, отриманих у ході проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії. Це зумовило постановку як мети статті розкриття, на основі аналізу норм кримінального процесуального законодавства та релевантної судової практики, вимог до структури і змісту постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та з’ясування їх значення в контексті встановлення допустимості доказів.

Розкрито вимоги до структури постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, яка повинна складатися з трьох частин: вступної, мотивувальної та описової. Обґрунтовано, що за своїм змістом зазначена постанова має відповідати загальним вимогам до такого процесуального рішення, передбаченим вказаною нормою, та спеціальним вимогам як до постанови слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, так і до постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину (частина 5 статті 246, стаття 251 і частина 7 статті 271 КПК України). Із урахуванням норм кримінального процесуального закону визначено вимоги до змісту вступної, мотивувальної та описової частин постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину.

На основі дослідження судової практики встановлено значення вимог до структури і змісту постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину в контексті встановлення допустимості доказів. Доведено, що відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про проведення контролю за вчиненням злочину становить підставу визнання недопустимими доказів, отриманих у ході проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії, а недотримання вимог до структури і змісту цієї постанови у переважній більшості випадків не призводить до визнання доказів недопустимими.