Правове регулювання контрольованих іноземних компаній в Україні з позиції їх впливу на боротьбу з агресивним податковим плануванням

Анотація

У статті, на основі міжнародної практики та податкового законодавства України проведено розгляд передумов впровадження правил контрольованих іноземних компаній в Україні, а також проведено їх аналіз з позиції досягнення цілей зазначених правил – зокрема, розширення бази оподаткування та боротьби з агресивним податковим плануванням.

Автором було розглянуто підходи до визначення контролю з метою визнання особи контролюючою – а саме, формально-юридичного та фактичного, які є традиційними для країн, що впровадили правила КІК в свої локальні законодавства. Також було розглянуто переваги та недоліки застосування зазначених критеріїв контролю. Зокрема, щодо фактичного контролю зазначено, що в законодавстві України перелік ознак для визнання його наявності визначений невичерпно, що створює для платників податків ситуацію правової невизначеності.

При цьому значну увагу автором приділено застосуванню податкових пільг, які дозволяють звільняти прибуток контрольованих іноземних компаній від оподаткування – тих, що передбачені рекомендаціями ОЕСР (встановлення мінімальних порогових сум, запобігання ухиленню від сплати податків, застосування правил КІК тільки до КІК, які є резидентами низькоподаткових юрисдикцій), а також визначеними законодавством України. Зокрема, було розглянуто пільги щодо контрольованих іноземних компаній, які застосовуються на підставі міжнародних договорів України – а саме, договорів про уникнення подвійного оподаткування та про обмін податковою інформацією.

Особливу увагу приділено застосуванню податкових пільг саме на підставі договору про обмін податковою інформацію. Учасниками такого договору є, у тому числі, офшори (зокрема, Беліз, Британські Віргінські Острови, Багами, Бермудські Острови, Гренада тощо), тому така податкова пільга створює для контролюючих осіб можливості для агресивного податкового планування, зокрема, із перенесенням прибутків в офшори, які не передбачають для компаній, які зареєстровані у них, будь-якого оподаткування. Це створює для контролюючих осіб можливості для ухилення від оподаткування, що суперечить базовим цілям впровадження правил контрольованих іноземних компаній в Україні.