Концептуальні засади поняття «конфлікт інтересів» у сфері публічного управління

Анотація

У статті досліджено еволюцію наукових поглядів на природу конфлікту інтересів у публічному управлінні. Розглянуто історичні витоки проблеми, починаючи з праць Арістотеля, який розмежовував правління задля загального блага від того, що слугує приватним інтересам правителів. Простежено подальший розвиток концепції у теорії суспільного договору (Дж. Локк), яка обґрунтувала підзвітність влади, та концепції раціональної бюрократії М. Вебера, який наголосив на відокремленні службових обов’язків від особистих інтересів як основі службової етики. Розглянуто інституційний підхід до вивчення конфлікту інтересів (Д. Норт, О. Вільямсон), а також теорію «принципал-агент» (М. Дженсен, В. Меклінг), яка дозволила концептуалізувати конфлікт інтересів як прояв агентської проблеми. Розкрито значення етичного підходу (Д. Томпсон), зосередженого на моральній відповідальності та принципі демократичної підзвітності.

Визначено, що конфлікт інтересів є правовою ситуацією, що полягає у суперечності між приватним інтересом особи, уповноваженої на виконання публічних функцій, та її службовими обов’язками, що створює потенційну або реальну загрозу об’єктивності та неупередженості управлінських рішень. Розкрито зміст приватного інтересу як будь-якої майнової чи немайнової вигоди для самої особи або пов’язаних із нею осіб. Окреслено основні елементи структури цього явища: суб’єктивний (особа з повноваженнями та приватним інтересом), об’єктивний (конкретні обставини чи рішення) та функціональний (можливість використання службового становища). Проаналізовано особливості тлумачення поняття в законодавстві України, зокрема в Законі України «Про запобігання корупції», який містить поняття «потенційний» та «реальний» конфлікт інтересів, однак не містить чіткої дефініції самого терміна, що ускладнює правозастосування.

Проаналізовано сучасні наукові підходи до вивчення конфлікту інтересів та корупційних ризиків. Розглянуто інтегровані моделі, зокрема формулу корупції Р. Клітгаарда, що наочно демонструє зв’язок між монополією, дискреційними повноваженнями та підзвітністю. Висвітлено дослідження С. Роуз-Аккерман щодо впливу політичної конкуренції та незалежності інституцій на контроль за конфліктами інтересів. Систематизовано основні підходи до розуміння природи явища: структурно-функціональний (конфлікт як дисфункція системи), поведінковий (дослідження індивідуальних мотивів) і системний (аналіз взаємодії множини факторів). Наголошено, що ефективне врегулювання конфлікту інтересів вимагає комплексного застосування правових, етичних та інституційних механізмів для забезпечення підзвітності та доброчесності в публічному секторі.