Суб’єкти системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження суб’єктного складу системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112, яка є ключовим елементом публічної інфраструктури безпеки держави. Актуальність теми зумовлена постійним зростанням загроз різного характеру, які вимагають оперативного, злагодженого та інституційно організованого реагування з боку державних структур. Запровадження Системи 112 в Україні як частини загальноєвропейської моделі екстреної допомоги вимагає чіткого визначення її учасників, їхніх повноважень, функцій та відповідальності у межах правового поля.

У межах дослідження охарактеризовано основні суб’єкти, що входять до Системи 112: Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Національна поліція України, Служба екстреної медичної допомоги (підрозділи МОЗ/НСЗУ), Аварійна служба газу, оператори зв’язку, а також координуючі органи, включаючи Міністерство внутрішніх справ України. Окрему увагу приділено інституційному статусу органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, які забезпечують на місцях доступність та організаційне функціонування Служби 112. Уточнено, що технічну координацію викликів, розподіл навантаження між диспетчерськими центрами та моніторинг виконання екстрених викликів забезпечують спеціалізовані структурні підрозділи в системі МВС.

Визначено повноваження кожного суб’єкта системи: ДСНС здійснює реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, рятувальні операції, пожежогасіння; Національна поліція відповідає за реагування на злочини, загрози громадському порядку та безпеці; Служба екстреної медичної допомоги забезпечує виїзд мобільних бригад у разі загрози життю або здоров’ю; Аварійна служба газу опрацьовує повідомлення про витік газу, пошкодження газопроводів, загрозу вибуху; оператори телекомунікацій забезпечують безперешкодний та безкоштовний доступ абонентів до виклику 112; органи місцевого самоврядування організовують логістику, забезпечують локальні ресурси та приміщення для центрів реагування. Визначено функціональну міжвідомчу взаємодію, механізми обміну інформацією та диспетчеризації, що є основою ефективної роботи Системи 112.

Сформульовані висновки та пропозиції можуть стати основою для подальшого вдосконалення нормативно-правового регулювання діяльності суб’єктів Системи 112, зокрема в частині розмежування повноважень, підвищення рівня міжвідомчої інтеграції та уніфікації стандартів реагування на всій території України з урахуванням європейських підходів.