Принцип numerus clausus у європейському речовому праві
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.04.3.52Ключові слова:
речові права, numerus clausus, система речового права, Суд Європейського Союзу, європейське речове правоАнотація
У межах Європейського Союзу (ЄС) речове право здебільшого регулюється законодавством дер- жав-членів, де це право є переважно державним правом. Лише у певних сферах можна знайти фрагменти «європейського» (тобто ЄС) речового права. ЄЄ має обмежені компетенції у правотвор- чості, і якщо він приймає законодавство в галузі речового права, то держави-члени намагаються обмежити це, посилаючись на статтю 345 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), яка на перший погляд повністю виключає можливість будь-якого втручання ЄС у право власності та речові права. Право ЄС, як здається, розглядається державами-членами не як інстру- мент ефективного захисту речових прав, а як небажане втручання в їхні національні системи речо- вого права. Коли йдеться про ефективний захист речових прав, найважливішим «актором» часто є не європейський законодавець, а Суд ЄС, який, посилаючись на принцип «effet utile / корисного ефекту», зазначає: суди повинні забезпечити повну дію права ЄС для захисту, наприклад, прав, які споживачі мають на основі як первинного (що базується на міжнародних або міждержавних договорах), так і вторинного (що базується на директивах та регламентах ЄС) права.
Європейський acquis communautaire у сфері речового права значною мірою все ще мало дослі- джений. Це дослідження має на меті висвітлити право власності у державах-членах ЄС. Воно на- дає огляд чинного acquis communautaire у сфері речового права та обґрунтовує пропозицію щодо майбутнього розвитку цієї галузі права. У статті розглядається вплив чотирьох свобод ЄС – товарів, осіб, послуг та капіталу – на національне право власності, а також обговорюється, чи матиме ЄС компетенцію активно створювати право власності, і якою мірою він це вже зробив. Провівши ре- тельний пошук на основі декількох ключових термінів речових прав, автор зміг визначити numerus clausus у розвитку та формуванні системи європейського речового права. Отримана картина речо- вого права в державах-членах ЄС є фрагментарною. Національні правові системи зазвичай функ- ціонують на основі закритої системи майнових прав (numerus clausus). Існуючі дослідження євро- пейського речового права розглядають становлення європейського речового права та існування таких принципів, як numerus clausus, у європейському законодавстві. Ця стаття зосереджена на Суді ЄС та досліджує, чи має право ЄС власний numerus clausus: перелік майнових прав, визначе- них автономно в європейській судовій практиці та законодавстві.
Посилання
Akkermans B., Ramaekers E. Article 345 TFEU (ex Article 295 EC). Its Meanings and Interpretations. European Law Journal. 2010. Vol. 16. No 3. P. 292–314.
Sparkes P. European Land Law. Oxford–Portland: Hart, 2007. 634 p.
Ossowska M. The Numerus Clausus Issue in Property Law – European Private Law and the Polish Perspective. STUDIA IURIDICA LXXXII. P. 211–226.
Майданик Р., Майданик Н., Попова Н. Переосмислення загальної частини речового права в умовах Європеїзації та кодифікації. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 6. С. 39–54.
Харченко Г.Г. Речові права: монографія. К.: Алерта, 2016. 556 с.
Lehmann M. Private Macht im Eigentumsrecht. In: Private Macht / F. Möslein (ed.). Tübingen: Mohr Siebeck, 2016. [XVIII, 644 p.]. P. 281–308.
Périnet-Marquet H. Propositions de l’Association Henri Capitant pour une réforme du droit des biens. 1re édition. Paris LexisNexis SA, Litec, 2009. 148 p.
Lurger B., Faber W. Principles of European Law. Vol. 9. Acquisition and loss of ownership of goods (PEL Acq Own). Munich : Sellier, 2011. 1657 p.
Pothier R.J. Traité du droit du domaine de propriété. T. I. Paris–Orleans: Chez Debure pere, 1772. X, 484 p.
Wiegand W. Die Entwicklung des Sachenrecht im Verhältnis zum Schuldrecht. Archiv für die civilistische Praxis. 1990. P. 112–138.
Comporti M. Contributo allo studio del diritto reale. Milan: Giuffrè, 1977. VIII, 406 p.
Sagaert V. The Fragmented System Of Land Burdens. In French And Belgian Law. In: Towards a Unified System of Land Burdens? / J. H. M. van Erp & B. Akkermans (eds.). First Edition. Antwerp–Oxford: Intersentia, 2006. [197 p.]. (Ius Commune: European and Comparative Law Series). P. 31–52.
Demolombe C. Cours de Code Napoleon. XII. Traité des servitudes ou services fonciers. Paris: A. Durand, 1868. 608 p. URL: https://books.google.com/books/about/Cours_de_code_Napoléon. html?id=-E4UAAAAQAAJ.
Code civil. Version en vigueur au 15 juillet 2025. URL: https://www.legifrance.gouv.fr/codes/ texte_lc/LEGITEXT000006070721.
Stadler A. Gestaltungsfreiheit und Verkehrsschutz durch Abstraktion. Eine rechtsvergleichende Studie zur abstrakten und kausalen Gestaltung rechtsgeschäftlicher Zuwendungen anhand des deutschen, schweizerischen, österreichischen, französischen und US-amerikanischen Rechts. Tübingen : Mohr Siebeck, 1996. XXXV, 797 s.
Radke W. W. Bedingungsrecht und Typenzwang. Eine Untersuchung zu Grundlagen und Grenzen privatautonomer Gestaltung. Berlin: Dunker & Humblot, 2001. 187 s.
Bürgerliches Gesetzbuch (BGB). URL: https://www.gesetze-im-internet.de/bgb/ 137.html.
Stürner R. Dienstbarkeit heute. Archiv für die civilistische Praxis. 1994. P. 265–294.
d’Avout L., Mallet-Bricout B. La liberté de création des droits réels aujourd’hui (note sous Cass. civ. 3ème 31 octobre 2012). Recueil Dalloz. 2013. P. 53–61.
Commentaire de l’arrêt Caquelard du 13 février 1834. URL: https://www.ladissertation.com/ Monde-du-Travail/Le-Droit/Commentaire-de-l’arrêt-Caquelard-du-13-février-1834-326966. html.
Попов А.С. Фрагментація земель сільськогосподарського призначення. Глобальні та націо- нальні проблеми економіки. 2016. Випуск 11. С. 642–647.
Andreu L. Analyse et régime des droit de jouissance spéciale. In : Liberté contractuelle et droits réels / L. Andreu (ed.). Paris: Institut Universitaire Varenne–LGDJ, 2015. [296 p.]. P. 133–154.
Sparkes P. Certainty of Property: Numerus Clausus or the Rule with No Name? European Review of Private Law. 2012. No 3. P. 769–804. URL: https://www.researchgate.net/publication/313364513_ Certainty_of_Property_Numerus_Clausus_or_the_Rule_with_No_Name.
Akkermans B. European Union Constitutional Property Law: Searching for Foundations for the Allocation of Regulatory Competences. In : Who does What? On the Allocation of Competences in European Private Law / B. Akkermans, J. Hage, N. Kornet & J.M. Smits (eds.). Cambridge– Antwerp–Portland: Intersentia, 2015. [XIV, 342 p.]. P. 177–210.
Grundmann S. The Concept of the Private Law Society: After 50 Years of European and European Business Law. European Review of Private Law. 2008. No 16 (Issue 4). P. 553–581. URL: https:// www.researchgate.net/publication/360048078_The_Concept_of_the_Private_Law_Society_ After_50_Years_of_European_and_European_Business_Law.
Grundmann S. On the Unity of Private Law from a Formal to a Substance-Based Concept of Private Law. European Review of Private Law. 2010. No 18 (Issue 6). P. 1055–1078. URL: https://www.researchgate.net/publication/360042707_On_the_Unity_of_Private_Law_ from_a_Formal_to_a_Substance-Based_Concept_of_Private_Law.
Godt C. ‘Regulatory Property Rights’ – A Challenge to Property Theory. In: Regulatory Property Rights. The Transforming Notion of Property in Transnational Business Regulation / C. Godt (ed.). Leiden–Boston: Brill–Nijhoff, 2017. [247 p.]. P. 13–43.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 І.А. Галіахметов
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
