Захист внутрішньо переміщених осіб в Африці: значення та новації Кампальської конвенції

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню правової природи, значення та новацій Кам- пальської конвенції 2009 р. як першого регіонального юридично зобов’язуючого інструменту, що спеціально спрямований на захист прав внутрішньо переміщених осіб на африканському конти- ненті. У роботі акцентовано увагу на унікальності африканського досвіду в частині трансформації норм «м’якого» права, закріплених у Керівних принципах ООН з питань внутрішнього переміщен- ня 1998 р., у зобов’язання, що підлягають правозастосуванню. Африканський Союз став не лише ініціатором створення, але й рушійною силою впровадження комплексного механізму правового регулювання внутрішнього переміщення.

У статті виділено ключові новації Конвенції, серед яких: визначення чіткої відповідальності держав та недержавних суб’єктів (зокрема, озброєних формувань і транснаціональних корпорацій), розширення переліку причин переміщення (включаючи зміни клімату, екологічні й соціально-економічні проєкти), а також закріплення зобов’язань держав щодо запобігання, захисту, допомоги та створення довгострокових рішень для внутрішньо переміщених осіб. Аналізується посилена роль Африканського Союзу як координа- ційного органу, здатного діяти у випадках, коли окремі держави не справляються зі своїми обов’язками.

Дослідження охоплює й дискусійні аспекти прийняття остаточного тексту Конвенції, зокрема питання визначення внутрішньо переміщених осіб, розмежування між внутрішнім переміщенням та внутрішньою мобільністю, а також правозастосовні виклики в умовах складного політичного й безпекового середовища. У статті обґрунтовано, що Конвенція зробила вагомий внесок у розвиток міжнародного права, зокрема в частині формалізації норм, які раніше мали рекомендаційний ха- рактер, та сприяла створенню нових стандартів захисту внутрішньо переміщених осіб, з урахуван- ням регіональних особливостей континенту.

Доведено, що Кампальська конвенція не лише підвищила ефективність правового захисту пере- міщених осіб в Африці, а й продемонструвала високий потенціал бути використаною як модель для майбутнього створення універсального міжнародного договору про захист прав внутрішньо пере- міщених осіб. У цьому контексті африканський континент позиціонується як лідер з впровадження інноваційних підходів у сфері прав людини.