Часткові угоди як механізм правової адаптації до нових викликів: санкцій, енергетичних криз і технологічної конкуренції

Анотація

Це дослідження розглядає часткові угоди як механізм правової адаптації до швидких сучасних викликів, таких як міжнародні санкції, енергетичні кризи та технологічна конкуренція, сфери, де традиційне міжнародне право має труднощі. Часткові угоди – це домовленості між обраними учасниками (державами чи іншими суб’єктами), не обов’язково всіма сторонами, що дозволяють досягти консенсусу щодо конкретних нагальних проблем. Вони дозволяють співпрацювати без повної одностайності, діючи як гнучкі інструменти, що поєднують добровільність та швидкість для заповнення правових прогалин та підтримки міжнародного правопорядку серед фрагментованих інтересів.

У статті аналізуються приклади їх застосування в цих сферах: у сакційних коаліціях координу- ють спільні дії (наприклад, обмеження цін на нафту ЄС у рамках G7), а вибіркові угоди (наприклад, США-Венесуела, Зернова ініціатива Чорного моря) дозволяють динамічне коригування режиму; натомість у випадку енергетичних криз часткові угоди сприяють швидкому забезпеченню ресурса- ми. угоди із зовнішніми постачальниками (наприклад, ЄС-Норвегія, США) та часткові регуляторні механізми (прикладом є синхронізація енергосистеми України); у технологічній конкуренції част- кові угоди між союзниками (наприклад, експортний контроль між США, Японією та Нідерландами) та секторальні угоди (наприклад, торговельна угода між США та Китаєм) усувають прогалини в ре- гуляторному регулюванні, а альянси (наприклад, «Чиста мережа», угода про передачу товарів та послуг США та ЄС) гармонізують правила або встановлюють стандарти (також зазначається участь України). Ці угоди пов’язані з геополітичними та економічними інтересами, діють як «юридичні лабораторії» та ризикують фрагментацією, але необхідні для адаптації.

Часткові угоди є ефективними інструментами адаптації, що заповнюють вакуум, потенційно слугуючи пілотними проектами для ширших норм. Міжнародне право повинно інтегрувати їх, роз- глядаючи не як загрозу єдності, а як еволюційний шлях у 21 столітті.