Європейські стандарти права громадян на соціальний захист

Анотація

У статті здійснено системне дослідження європейських стандартів права громадян на соціаль- ний захист як елементу сучасної моделі правової, соціальної та демократичної держави. Проаналі- зовано концептуальні засади європейського підходу до соціального захисту, що базується не лише на ідеї компенсації соціальних ризиків, а й на принципах людської гідності, рівності, солідарності, доступності та ефективності. Основну увагу зосереджено на нормативних джерелах формування європейських стандартів – таких як Європейська соціальна хартія (переглянута), Хартія основних прав Європейського Союзу, акти Міжнародної організації праці та практика Європейського суду з прав людини.

Обґрунтовано, що європейські стандарти соціального захисту не є сталими та однозначними, а постійно еволюціонують у відповідь на нові виклики, серед яких – цифровізація, зміна ринку праці, поява гіг-економіки, демографічне старіння, міграційні процеси та наслідки збройних конфліктів. Встановлено, що в європейській правовій традиції соціальний захист розглядається як юридично зобов’язальне право, що має бути гарантоване незалежно від економічної ситуації чи політичного контексту.

Автором детально проаналізовано механізми імплементації європейських стандартів у націо- нальні правові системи, зокрема в умовах України, що перебуває в процесі євроінтеграції та од- ночасно долає наслідки воєнної агресії. Виокремлено ключові структурні бар’єри для ефективного правозастосування соціальних прав в Україні, серед яких: недостатня гармонізація законодавства, слабка інституційна спроможність, низький рівень цифрової та правової доступності соціальних послуг, дискримінація вразливих груп населення.

Сформульовано авторське бачення перспектив правової модернізації сфери соціального захи- сту: перехід до моделі активної, адресної та правозабезпечувальної політики, інституційне пере- завантаження системи соціальних послуг, запровадження ефективного контролю за реалізацією соціальних прав, зокрема через судову практику. Обґрунтовано, що право на соціальний захист має розглядатися як фундаментальний елемент соціального контракту та чинник зміцнення демо- кратичної державності.