Забезпечення релевантного застосування практики Європейського суду з прав людини під час здійснення правосуддя

Анотація

У статті розкрито особливості забезпечення релевантного застосування практики Європейсько- го суду з прав людини (ЄСПЛ) під час здійснення правосуддя в Україні. Підкреслено, що ефектив- не використання правових позицій ЄСПЛ є важливою умовою гармонізації національної судової практики з європейськими стандартами прав людини та забезпечення належного рівня правового захисту.

Попри те, що позиції ЄСПЛ офіційно визнаються джерелом права в Україні, їх практичне засто- сування залишається неефективним і непослідовним. Причинами цього є низка правових, органі- заційних, інституційних, технологічних і методичних проблем, які разом спричиняють фактичне нівелювання рішень Суду у вітчизняному правозастосуванні.

Одним із наслідків є нерелевантне застосування рішень ЄСПЛ при ухваленні судових рішень. Це проявляється у формальному посиланні на рішення без глибокого аналізу їх змісту, встановлення аналогії з конкретною справою чи врахування специфіки правового питання.
У статті наголошується, що прецеденти ЄСПЛ повинні застосовуватись релевантно – з ураху- ванням обставин справи, правової подібності й розвитку тлумачення положень Конвенції. Інакше це не лише спричиняє юридичні помилки, а й підриває довіру до національного судочинства та авторитету ЄСПЛ.

Релевантність застосування практики Суду залишається однією з ключових проблем правоза- стосування. Судді інколи обирають рішення, не пов’язані з юридичною природою спору, що свід- чить про недостатню методичну підготовку та відсутність єдиних стандартів.

Обґрунтовано, що використання практики ЄСПЛ є виправданим лише за умови її свідомого, критичного відбору з урахуванням усіх релевантних критеріїв. Формальне цитування без зв’язку з обставинами справи не відповідає ані духу Конвенції, ані принципам правосуддя.

Таким чином, наголошується на необхідності посилення якості судових рішень шляхом впро- вадження методичних підходів до релевантного аналізу практики ЄСПЛ, вдосконалення навчання суддів, створення єдиних рекомендацій або стандартів щодо використання прецедентної практики, а також підвищення ролі правових висновків Верховного Суду як координуючої інституції в цьому процесі.