Захист трудових прав працівників у період воєнного стану: проблеми та перспективи

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження проблематики захисту трудових прав працівників в умовах дії воєнного стану, введеного в Україні у зв’язку з військовою агресією російської феде- рації. Наголошується, що нові виклики вимагали оперативного реагування з боку законодавця та адаптації чинного трудового законодавства до надзвичайних обставин. У роботі проаналізовано ключові нормативно-правові акти, зокрема Закон України № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який став основою для оновленого регулювання трудових від- носин під час війни. Автор вказує на обмеження низки конституційних прав працівників, зокрема права на працю, страйк, відпочинок і соціальний захист. Окрему увагу приділено змінам у форму- ванні трудового договору, запровадженню інституту його призупинення, зміні тривалості робочого часу (до 60 годин на тиждень), скасуванню святкових днів і скороченню тривалості щорічних від- пусток. Деталізується проблема відсутності в працівників права самостійно скасувати призупинен- ня договору, що створює дисбаланс у трудових відносинах на користь роботодавця.

У роботі окреслено суб’єктів, форм і засобів захисту трудових прав у період воєнного стану. Виокремлено юрисдикційні (судові, адміністративні) та неюрисдикційні (самозахист, громадський контроль, профспілкові ініціативи) форми реагування на порушення трудових прав. Дослідже- но підходи вітчизняних науковців до класифікації засобів захисту: відновних, припиняючих та штрафних. Окрему увагу приділено аналізу актуальної судової практики Верховного Суду, яка формує обов’язкові для правозастосування підходи щодо застосування механізму призупинення трудового договору, компенсації за вимушений простій, незаконне звільнення та відповідальність роботодавців. Вказано, що суди встановлюють чіткі критерії правомірності дій роботодавців і захи- щають інтереси найманих працівників навіть за умов надзвичайного стану.

У підсумку автор доходить висновку, що в умовах воєнного стану необхідне гнучке, але зба- лансоване правове регулювання, яке забезпечувало б не лише ефективну мобілізацію людських ресурсів для цілей оборони, а й належний рівень трудових гарантій і соціального захисту. Запро- поновано орієнтуватися на міжнародний досвід регулювання трудових прав у кризових ситуаціях та адаптувати успішні моделі до українських реалій. Підкреслюється, що навіть за умов війни дотримання трудових прав працівників є не менш важливим елементом правової держави, ніж за- безпечення її обороноздатності.