Структура юридичної конструкції як форми організації правової інформації

Автор(и)

  • Д. О. Лавренко старший викладач кафедри теорії держави та права Дніпровського державного університету внутрішніх справ, Україна https://orcid.org/0000-0003-2162-7593

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.05.1.6

Ключові слова:

структура юридичної конструкції, правова інформація, елементи юридичної конструкції, інформаційний підхід, юридичне моделювання, нормативна структура

Анотація

Вказується, сучасна юридична наука демонструє зростаючу зацікавленість юридичними конструкціями як базовими засобами систематизації, концептуалізації та передачі правової інформації. Попри підвищену увагу до означеної проблематики, наукові розвідки здебільшого концентруються на правотворчих чи техніко-правових характеристиках конструкцій, недостатньо приділяючи уваги їх структурній будові як способу внутрішнього упорядкування правових даних.

У статті досліджується структура юридичної конструкції як форма організації правової інформації, що відіграє ключову роль у процесах нормотворення, правозастосування та юридичного моделювання. Обґрунтовано доцільність інформаційного підходу до юридичних конструкцій, який дозволяє розглядати їх не лише як елемент юридичної техніки, а як формалізовану модель впорядкування правового змісту. Поняття «структура» тлумачиться як впорядкована система взаємозв’язаних елементів конструкції, що забезпечує її внутрішню цілісність, функціональну завершеність та здатність до багаторазового відтворення в межах правової системи. Виокремлено загальні ознаки структури юридичної конструкції: цілісність, яка формує єдність інформаційної моделі; впорядкованість, що забезпечує логіку зв’язків між елементами; ієрархічність, яка визначає рівні підпорядкованості; стійкість і функціональна зумовленість, що гарантують стабільність і нормативну ефективність. Окрему увагу приділено спеціальним ознакам, зумовленим галузевою специфікою, методом правового регулювання та інституційним контекстом.

Запропоновано під структурою юридичної конструкції доцільно розглядати як впорядковану систему взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів, яка забезпечує її здатність організовувати, транслювати та реалізовувати правову інформацію відповідно до визначених функцій у межах конкретного правового інституту або галузі права.

Запропоновано авторську класифікацію структурних елементів конструкції на основні (інваріантні) – юридичні факти, правові норми, суб’єкти, функціональне призначення, юридичні наслідки – та додаткові (контекстуальні): правові принципи, умови реалізації, механізми застосування. Така структурна модель дозволяє юридичним конструкціям виконувати роль стабільних і водночас адаптивних інформаційних матриць, що забезпечують передбачуваність і логічну узгодженість правового регулювання.

Посилання

Структура. Словник іншомовних слів. URL: https://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/u/book/sis.pl?Qry=%D1%F2%F0%F3%EA%F2%F3%F0%E0 (дата звернення 26.06.2025).

Лавренко Д.О. Юридичні конструкції як засіб забезпечення стабільності правової системи в період кризи. Соціологія права. 2025. № 1. С. 105–108. DOI: https://doi.org/10.37687/2413-6433.2025-1.17.

Новікова М.М. Юридичний компроміс як додатковий метод правового регулювання. Право України. 2006. № 9. С. 34–38.

Дутко, А.О. Юридичні конструкції та їх використання в законотворчій практиці України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2010. 229 с.

Лавренко Д.О. Функціональна панель юридичних конструкцій. Аналітично-порівняльне правознавство. № 3. С. 64–68. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.03.10.

Добробог Л.М. Поняття юридичних конструкцій як елементу нормотворчої техніки. Нове українське право. 2025. № 1. С. 27–32. https://doi.org/10.51989/NUL.2025.1.3.

Кулініч О.О. Методологічні аспекти юридичної техніки у правотворчості та правозастосування. Аналітично-порівняльне правознавство. № 3 . С. 142–146. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.03.1.19.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-10-28

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень