Правовий нігілізм як загроза верховенству права: причини та можливі наслідки

Анотація

Вказується, в умовах інтенсивних соціально-політичних трансформацій сучасності проблема гарантування стійкості та результативності правових механізмів стає критично важливою. Правовий нігілізм як явище, що характеризується зневажливим ставленням до законодавчих приписів, скептичним відношенням до владних структур та нехтуванням правовими вимогами, становить одну з найнебезпечніших загроз для побудови правової держави та утвердження принципу верховенства права, руйнуючи фундаментальні засади соціального устрою та гальмуючи поступ демократичних процесів.

Статтю присвячено дослідженню правового нігілізму як однієї з найсерйозніших загроз для верховенства права та демократичних інститутів. Актуальність теми зумовлена тим, що правовий нігілізм, проявляючись у зневазі до закону, недовірі до державних інституцій та ігноруванні правових норм, підриває основи правопорядку та стабільність суспільства.

Автором установлено, що коріння правового нігілізму сягає історичних, соціально-економічних та політичних факторів. Зокрема, значний вплив мають спадщина тоталітарного минулого, економічна нестабільність, високий рівень корупції та неефективність правоохоронних і судових органів. Проаналізовано різні форми прояву правового нігілізму, починаючи від побутового рівня (порушення правил дорожнього руху, ухилення від сплати податків) і закінчуючи системною зневагою до закону з боку представників влади.

Обґрунтовано, що наслідки правового нігілізму є вкрай деструктивними для держави та суспільства. Він призводить до зростання злочинності, зниження інвестиційної привабливості, послаблення демократичних засад та, зрештою, до руйнування правової держави. Аргументовано, що без подолання правового нігілізму неможливе ефективне функціонування правової системи та забезпечення реалізації прав і свобод громадян.

На підставі проведеного аналізу розроблено пропозиції щодо протидії правовому нігілізму. До них належать: посилення правової освіти населення, починаючи зі шкільного віку; підвищення ефективності роботи правоохоронних органів та судової системи; забезпечення невідворотності покарання за вчинені правопорушення, незалежно від статусу особи; проведення системних антикорупційних реформ; формування позитивного іміджу правоохоронних органів та судів шляхом підвищення їхньої прозорості та відповідальності. Також наголошено на важливості розвитку громадянського суспільства та залучення громадськості до контролю за діяльністю державних інституцій.