Збройний конфлікт як фактор системного порушення конституційних прав дитини в Україні та зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аналіз

Анотація

У статті досліджується проблематика забезпечення та захисту конституційних прав дитини в умовах збройних конфліктів. Здійснено порівняльно-правовий аналіз міжнародно-правових актів та національного законодавства України й окремих зарубіжних країн (Демократичної республіки Конго, Центральноафриканської Республіки, Південного Судану та ін.), у яких діти зазнають системних порушень своїх прав на життя, безпеку, освіту, охорону здоров’я та ін.

Обґрунтовується, що на конституційному рівні, як правило, закріплюються лише загальні принципи та засади охорони прав дитини, тоді як конкретні гарантії їх реалізації та захисту визначаються у спеціальному законодавстві. Наголошується, що останнім часом законодавство України у сфері охорони та захисту конституційних прав дитини, яка постраждала внаслідок збройної агресії, зазнає активної трансформації. Зокрема, прийнято низку спеціальних законів, спрямованих на посилення правових гарантій та соціальної підтримки цієї категорії дітей.

Доведено, що незважаючи на наявність широкої міжнародно-правової регламентації (Конвенція ООН про права дитини 1989 р., Факультативні протоколи, Женевські конвенції тощо), існує значний розрив між нормами права та їх практичною реалізацією. Конституції сучасних демократичних держав пропонується доповнити окремими нормами які закладали б конституційні засади та гарантії захисту прав дитини в період збройних конфліктів, зокрема ст. 52 Конституції України варто було б доповнити ч.4 у такому формулюванні «держава гарантує, що жодна дитина не має використовуватись чи вербуватись для участі в будь-якій військовій чи воєнізованій діяльності».

Виокремлено ключові проблеми – безкарність за злочини проти дітей, недосконалість механізмів розслідування та притягнення до відповідальності, обмеженість ресурсів для надання психосоціальної допомоги та реабілітації. На основі аналізу українського та зарубіжного досвіду сформульовано пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства у сфері захисту прав дітей в умовах збройних конфліктів та необхідності розроблення ефективного міжнародного механізму контролю і забезпечення виконання прийнятих норм.