Концепція ядерного суверенітету держави в умовах глобалізації

Автор(и)

  • М. П. Українець аспірант кафедри державно-правових дисциплін за спеціальністю 081 Право, конституційне право; муніципальне право Національного університету «Острозька академія», Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.05.1.27

Ключові слова:

державний суверенітет, військовий суверенітет, ядерний суверенітет, національна безпека, Будапештський меморандум, конституційне право

Анотація

У статті досліджено концепцію ядерного суверенітету держави як складової державного суверенітету, специфічного елементу правової системи та новітнього виміру її суверенних прав в умовах глобалізації та загострення міжнародних конфліктів.

Увагу акцентовано на сучасних викликах, що постали перед Україною у зв’язку з тривалою збройною агресією російської федерації та неефективністю міжнародних гарантій безпеки, зокрема положень Будапештського меморандуму.

На прикладі України розкрито значення ядерного суверенітету держави, наслідки відмови від нього та втрати, а також підстави для перегляду власної політики щодо ядерного роззброєння. Проаналізовано можливість поновлення ядерного статусу, декларативного проголошення ядерного суверенітету, у тому числі без негайного відновлення арсеналу, що могло б посилити міжнародну позицію України, надати їй додаткові політичні важелі та створити новий формат безпекових гарантій.

Здійснено аналіз базових теоретичних підходів до розуміння державного та військового суверенітету, а також місця суверенних прав держави на ядерний статус.

Розглянуто ядерну зброю не лише як інструмент збройного протистояння, яка, попри суперечність нормам гуманітарного права та моральним принципам, залишається фактором міжнародної політики, що забезпечує державам — членам ядерного клубу особливий статус і додаткові гарантії їхнього суверенітету.

Обґрунтовано, що ядерний суверенітет може розглядатися як самостійний елемент державного суверенітету, який посилює стратегічну автономію, міжнародну суб’єктність та потенціал політики стримування.

Враховано позицію Міжнародного суду ООН щодо законності застосування ядерної зброї, норми Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань, а також фактичну нерівність держав, поділених на ядерний клуб та решту міжнародної спільноти.

Зроблено висновок, що ядерний статус може розглядатися не лише як воєнна, але й як політична та стратегічна категорія, яка як самостійний елемент державного суверенітету здатна істотно впливати на архітектуру міжнародної безпеки й визначати майбутнє України як суверенної держави.

Посилання

Боден Ж. Шість книг про республіку: хрестоматія «Історія вчень про право і державу» / уклад. і заг. ред. Г.Г. Демиденко. Х.: Право, 2005. 253 с.

Воєнна безпека і оборона України: тлумачний словник нормативно-правових та наукових термінів і визначень / ред. Ф.В. Саганюк. К.: Нац. наук.-дослід. центр оборонних технологій і воєн. безпеки України, 2007. 186 с.

Воєнна доктрина України (в редакції 2004 р.): Указ Президента України від 15 червня 2004 р. № 648/2004. Офіц. вісн. України. 2004. № 24. С. 1586.

Довідник з питань міжнародного морського і військового права / упоряд. Г. Варицький, Д. Вінтроп; наук. ред. В. Семенов. Сімферополь: Таврида, 2000. 125 с.

Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань 1996 / Юрид. енциклопедія: у 6 т. / ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. К.: Укр. енцикл. ім. М.П. Бажана, 1998. Т. 2: Д–Й. 744 с. ISBN 966-7492-00-8.

Єпур М.В. Суверенітет держави у військовій сфері в умовах глобалізації. Наук. вісн. Ужгород. нац. ун-ту. Сер. «Право». 2019. Вип. 57. С. 39–42.

Заява «Про без’ядерний статус України» / Відом. Верхов. Ради України. 1991. № 1697-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-12 – дата звернення: 12.09.2025.

Конституція України. Відом. Верхов. Ради України (ВВР). 1996. № 30. С. 141.

Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: монографія. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. С. 53–55.

Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 березня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»: Указ Президента України № 121/2021. Офіц. сайт Президента України. 2021. URL: https://www.president.gov.ua/documents/1212021-37661 (дата звернення: 12.09.2025).

Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. К.: Основи, 1998. С. 173–191.

Hardt M. Nuclear Sovereignty. Theory and Event. 2019. Vol. 22, No. 4. DOI: 10.1353/ tae.2019.0048 (дата звернення: 12.09.2025).

Horovitz L. A US “sole purpose” nuclear policy: Not now, but ever? Baltic Rim Economies. 2023. No. 1. URL: https://www.centrumbalticum.org/en/publications/baltic_rim_economies (дата звернення: 12.09.2025).

Legality of the Threat or Use of Nuclear Weapons - Advisory Opinion of 8 July 1996 – Advisory Opinions [1996] ICJ 3; ICJ Reports 1996, p 226; [1996] ICJ Rep 226 (8 July 1996).

Nagan W., Jacobs G. Sovereignty and Nuclear Weapons: The Need for Real Sovereign Authority. Cadmus Journal. 2012. Vol. 1, No. 4. URL: https://motherservice.org/content/sovereignty-and-nuclear-weapons (дата звернення: 12.09.2025).

Popp R., Horovitz L., Wenger A. (eds.). Negotiating the Nuclear Non-Proliferation Treaty: Origins of the Nuclear Order. London: Routledge, 2017. 290 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-10-28

Номер

Розділ

Розділ 2. Конституційне право; муніципальне право