Екологічні права як інтегративна складова системи прав людини: теоретико-правові засади

Анотація

У статті аналізується інтегративний характер екологічних прав людини як ключова складова сучасної системи прав. Актуальність теми обґрунтовується зростанням глобальних екологічних викликів та необхідністю переосмислення взаємозв’язку між станом довкілля та реалізацією фун- даментальних прав людини. Автори розкривають концепцію екологічних прав не як самостійної категорії, а як інтегративного елемента, що є передумовою для здійснення громадянських, полі- тичних, економічних, соціальних та культурних прав.

У роботі виокремлено основні принципи, на яких базується сучасна теорія екологічних прав, зокрема взаємозалежності, універсальності та міжгенераційної справедливості. Особлива увага приділяється інтеграції екологічних прав у різні сфери суспільного життя та їх зв’язку з ключовими процесуальними механізмами, такими як право на доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень та доступ до правосуддя.

На основі проведеного аналізу робиться висновок, що інтегративний характер екологічних прав є визначальним для подолання глобальних екологічних проблем та забезпечення сталого розвит- ку. Їхній інтегративний характер проявляється як на змістовному, так і на процесуальному рівнях. На змістовному рівні екологічні права виступають як фундаментальна передумова для реалізації інших прав людини, зокрема права на життя, здоров’я, працю, освіту та культурну спадщину. Взаємозв’язок цих прав підтверджується законодавством багатьох країн та міжнародними право- вими актами, що свідчить про зміну правової парадигми від антропоцентричного підходу до більш цілісного розуміння прав у контексті сталого розвитку. На процесуальному рівні інтегративний характер екологічних прав забезпечується через механізми доступу до екологічної інформації, участі громадськості у прийнятті рішень та доступу до правосуддя. Ці права, закріплені на націо- нальному (Конституція України, профільні закони) та міжнародному рівнях (Орхуська конвенція), є ключовими для забезпечення реальної дієвості екологічних прав, прозорості та демократичності екологічного управління.

Стаття має на меті стимулювати подальші комплексні дослідження, спрямовані на зміцнення нормативно-правової бази та підвищення екологічної свідомості суспільства.