Право власності на землю vs право оренди земельної ділянки для агробізнесу в Україні: історія та сучасність

Анотація

В статті досліджуються історичні аспекти і сучасний стан правового регулювання права влас- ності та права оренди земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сіль- ськогосподарського виробництва. Шляхом порівняльно-правового аналізу визначаються позитивні та негативні сторони права власності на землю та права оренди землі для агробізнесу в умовах розвитку ринку землі та воєнного стану в Україні.

Зроблено висновок, що право приватної власності є найбільш повним правом, яке дає можливість використовувати землю для агробізнесу. Водночас воно має ряд істотних обмежень: суб’єктами пра- ва власності на землю сільськогосподарського призначенням можуть бути лише громадяни України та юридичні особи України; іноземні суб’єкти зможуть набувати право приватної власності на землі сільськогосподарського призначення в Україні лише після схвалення такого рішення на референ- думі; земельні ділянки сільськогосподарського призначення надаються громадянам України та юри- дичним особам України із певним чітко визначним цільовим призначенням, самостійного змінювати яке власник не має права; в Україні землі сільськогосподарського призначення, в тому числі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підлягають особливій правовій охороні.

В той же час, право оренди є одним із найбільш поширених правових титулів на використання земель сільськогосподарського призначення для ведення агробізнесу в Україні. Його перевагами є відсутність обмежень щодо кола орендарів та розмірів земельних ділянок, які можуть бути орендова- ні для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Водночас додаткові ризики при ве- денні агробізнесу на орендованих земельних ділянках може створювати потреба дотримуватись міні- мальних строків оренди земель та цільового призначення земельної ділянки; необхідність набувати право орендного (суборендного) землекористування із земель державної чи комунальної власності виключно через земельний аукціон; неможливість викупу земельної ділянки сільськогосподарського призначення орендарем, який є іноземним суб’єктом, у випадку продажу її власником.