Особливості посвідчення правочинів в умовах цифровізації

Автор(и)

  • В. В. Гуменюк аспірант кафедри цивільного права та процесу ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.05.1.31

Ключові слова:

нотаріус, цифровізація, нотаріальна діяльність, правочин, нотаріальне посвідчення

Анотація

У статті наведено результати дослідження, у тому числі виявлені трансформації правового регулювання та особливості нотаріального посвідчення правочинів в умовах цифровізації. Наголошено, що українське цивільне законодавство передбачає загальне правило щодо нотаріального посвідчення всіх тих правочинів, коли це прямо передбачено законом або договором сторін (ч. 1 ст. 209 ЦК України), а також виокремлено додаткові спеціальні норми, які передбачають нотаріальне посвідчення правочину (наприклад, коли фізичні особи із поважних причин невзмозі підписати власною рукою, а також такі правочини як поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, застава нерухомого майна/об’єкта незавершеного будівництва/ майбутнього об’єкту нерухомості, попередній договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, договори ренти, довічного утримання, найму транспортного засобу фізичною особою та ін. Доведено, що норми цивільного законодавства у сфері нотаріального посвідчення правочинів узгоджуються із принципами справедливості, диспозитивності та правової визначеності, корелюються із засадою свободи договору, проте наявно чимало імперативних норм, які передбачають випадки обов’язковості процедури.

Проаналізовано процес безпосереднього вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення правочину, виокремлено такі основні дії: оформлення тексту правочину на спеціальному бланку; підписання сторонами; накладення нотаріусом посвідчувального напису; реєстрація вчиненої посвідчувальної дії у відповідному реєстрі. Виділено ключові проблеми впливу цифровізації на нотаріальну діяльність.

Зауважено на важливості з’ясування правомочність нотаріуса посвідчувати правочин, оскільки діяльність нотаріуси здійснюють у межах нотаріальних округів, якими є визначені територіальні одиниці, в яких нотаріуси вправі здійснювати діяльність, і саме в таких територіальних одиницях мають розміщуватися відповідна державна нотаріальна контора чи робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Для зручності пошуку нотаріуса, будь яка особа, може на сайті Єдиного реєстру нотаріусів знайти потрібного у межах нотаріального округу.

Обґрунтовано потребу вдосконалення законодавства щодо нотаріального посвідчення правочину у аспекті глобальної цифровізації, запропоновано зміни до статті 209 ЦК України.

Посилання

Романюк А.Б., Павловська Л.В. Правова природа обов’язкового нотаріального посвідчення правочинів. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 6. С. 180–184.

Лазебна А.В. Нотаріальне посвідчення як елемент форми правочину. Молодий вчений. 2019. № 10 (74). С. 592–596.

Бус К.І. Конвалідація недійсного правочину в цивільному праві України: дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 08 «Право» за спеціальністю 081 «Право». Тернопіль, 2024, 187 с.

Єніна Л.В. До питання про нотаріальне посвідчення шлюбного договору. Проблеми цивільного права та процесу. Харків, 2018. С. 326–328.

Юрій Мосунов. Вимога нотаріального посвідчення договорів щодо нерухомого майна. Юридична газета. 2018. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/vimoga-notarialnogo-posvidchennya-dogovoriv-shchodo-neruhomogo-mayna.html.

Кройтор В.А. Електронний договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Вісник ХНУВС. 2024. № 2 (105). С. 42–51.

Вовк Ю.Є. Правові підстави нотаріального посвідчення договору найму (оренди) транспортного засобу за участю фізичних осіб – підприємців. Аналітично-порівняльне правознавство. 2024. № 1. С. 179–183.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text.

Панченко І.С. Процедура нотаріального посвідчення договорів про відчуження нерухомого майна: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі юридичних наук. Київ. 2020. 240 с.

Погребняк С.П. Принцип пропорційності як загальний принцип права. Право України. 2017. № 7. С. 39–46.

Теорія нотаріального процесу: наук.-практ. посібник / за заг. ред. СЯ. Фурси. Київ: Алерта; Центр учб. літ., 2012. 920 с.

Марченко В., Спасибо-Фатєєва І. Нотаріальне посвідчення правочину. Юридичний радник. 2010. № 5. URL: http://yurradnik.com.ua/stati/d0-bd-d0-be-d1-82-d0-b0-d1-80-d1-96-d0-b0-d0-bb-d1-8c-d0-bd-d0-b5-d0-bf-d0-be-d1-81-d0-b2-d1-96-d0-b4-d1-87-d0-b5-d0-bd-d0bd-d1-8f-d0-bf-d1-80-d0-b0-d0-b2-d0-be-d1-87-d0-b8-d0-bd-d1-83-2.

Єдиний реєстр нотаріусів. URL: https://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx?.

Красногор О.В. Інтеграція цифровізації у сфері нотаріату. Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування. 2024. № 12. URL: https://reicst.com.ua/pmtl/article/view/2024-12-01-08/2024-12-01-08.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-10-28

Номер

Розділ

Розділ 3. Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право