Неюрисдикційна форма захисту особистих немайнових прав військовослужбовців: поняття та особливості здійснення

Анотація

Збройна агресія Російської Федерації проти України, що розпочалася з окупації Автономної Республіки Крим та збройного конфлікту на сході, а з 24 лютого 2022 року переросла у повномасштабну війну, істотно трансформувала систему національної безпеки та визначила нові підходи до гарантування прав і свобод людини. Військовослужбовці у цьому контексті опинилися в особливому становищі: виконуючи державну службу підвищеного ризику, вони щоденно стикаються з небезпекою для життя і здоров’я, втратою працездатності, психологічними та соціальними викликами. Це зумовлює необхідність не лише формального закріплення їхніх прав у законодавстві, а й створення реальних механізмів їх захисту.

У статті досліджено поняття, зміст та особливості застосування неюрисдикційної форми захисту особистих немайнових прав військовослужбовців як альтернативи традиційним судовим процедурам. Досліджено, що судовий механізм у сучасних умовах не завжди може забезпечити швидке й ефективне реагування на порушення, тоді як позасудові інструменти дозволяють оперативно відновити баланс між особистими правами та інтересами служби. Досліджено ключові форми такого захисту: переговори, які ґрунтуються на принципі добровільності та рівності сторін; експертне встановлення фактичних обставин спору, що дає змогу отримати об’єктивну оцінку ситуації; самозахист, який охоплює як активні дії, так і правомірну бездіяльність (зокрема відмову від виконання явно злочинного наказу).

Встановлено, що зазначені інструменти відповідають конституційному праву кожного громадянина захищати свої права будь-якими незабороненими законом засобами. Їх використання у військовій сфері має додаткове значення, оскільки дозволяє зберігати конфіденційність, уникати затяжних процесуальних процедур і підтримувати належний рівень дисципліни в колективі. Крім того, позасудові способи захисту часто охоплюють ситуації, які виходять за межі юридичного регулювання і вимагають урахування моральних, етичних та психологічних аспектів.

Досліджено, що розвиток і правове закріплення неюрисдикційних форм захисту є необхідною передумовою посилення правової захищеності військовослужбовців. Це сприятиме зміцненню демократичних засад функціонування сектору безпеки і оборони, підвищенню довіри військових до державних інституцій і формуванню сучасної системи гарантування прав у надзвичайних умовах воєнного стану.