Правове регулювання віртуальних активів у Федеративній Республіці Німеччина

Анотація

Стаття присвячена дослідженню сучасного правового регулювання віртуальних активів у Федеративній Республіці Німеччина. Автор аналізує переваги та недоліки відповідної нормативно-правової бази, рішення, ухваленні для гармонізації законодавства відповідно до нового Регламенту Європейського парламенту та Ради, а також можливість та доцільність імплементації найбільш вдалих рішень до українського законодавства.

Через відсутність актуальних ґрунтовних досліджень, які би поєднали основні регуляторні норми та дефініції, а також надали загальне уявлення про цю систему регуляції, виникла необхідність детально дослідити сучасну нормативно-правову базу Федеративної Республіки Німеччина у цій сфері, яка є однією з найскладніших серед відомих юрисдикцій у сфері віртуальних активів.

Далі наводиться перелік відповідальних регуляторів, а також законодавчо закріплена дефініція віртуальних активів та їх класифікація. У Федеративній Республіці Німеччина було розроблено оригінальну систему класифікації та гібридний підхід до визначення категорії активів, щоб застосувати положення MiCA.

Наразі не всі об’єкти, які було створено на основі технології блокчейн, підпадають під регулювання, в першу чергу це стсоується невзаємозамінніх токенів, що в тому числі відповідає положенням MiCA.

Також було досліджено систему ліцензування постачальників послуг у сфері обігу віртуальних активів, особливості перехідного періоду та нові класифікацію класів ліцензії відповідно до MiCA.

Було проведено аналіз вимог до первинного розміщення монет (ICO) відповідно до нормативно-правової бази Федеративної Республіки Німеччина та MiCA. Досліджено питання регулювання майнінгу віртуальних активів та режим оподаткування.

Робиться висновок, що Федеративна Республіка Німеччина знайшла можливість врегулювати набагато більше активів, ніж передбачено MiCA, що надає конкурентні переваги для національної економіки. До українського законодавства необхідно запозичити підхід до побудови такої системи регулювання, яку можна гармонізувати з законодавством Європейського союзу, але при цьому і зберегти переваги свого законодавства.