Визначення походження дитини в країнах романо-германської правової системи

Анотація

Визначення походження дитини — одне з фундаментальних питань сімейного права, що тісно пов’язане з реалізацією прав дитини, батьківського піклування, збереження її ідентичності, національності та спадкових прав. У сучасних умовах значного поширення новітніх репродуктивних технологій, а також зростання мобільності населення, питання встановлення батьківства набуває особливої актуальності. Хоча сама концепція походження дитини від батьків є загальновизнаною, закріплені у законі правові конструкції щодо його встановлення відрізняються. Статтю присвячено аналізу правового регулювання визначення походження дитини у країнах романо-германської правової системи, зокрема розглянуто ключові підходи до встановлення материнства і батьківства, а також процедури визнання та оскарження походження дитини відповідно до національного законодавства Франції, Німеччини, Італії, Іспанії, Японії та України. Особлива увага приділяється презумпції батьківства та материнства, встановленню батьківства щодо дитини, народженої поза шлюбом. Визначено особливості нормативного забезпечення допоміжних репродуктивних технологій та сурогатного материнства. Автор наголошує на перевагах підходу країн континентального права, зокрема стабільності сімейних правовідносин та захисті прав дитини та заінтересованих осіб, а також окреслює його недоліки – обмежену гнучкість щодо нових форм сімейних відносин і проблеми транснаціонального визнання батьківства. Підсумовуючи проведений аналіз, автор виокремлює чотири принципи, за якими здійснюється визначення походження дитини у країнах континентального права. У результаті проведеного аналізу автор розмірковує над викликами, з якими стикається Україна як єдина із досліджуваних країн, у якій дозволено сурогатне материнство, зокрема підкреслює необхідність регламентації комерційних угод про сурогатне материнство і гарантій захисту інтересів дитини та сурогатної матері. Окрім того, зроблено висновок про наявність тенденції до поступового визнання наміру бути батьками як окремої правової підстави для визнання батьківства у досліджуваних країнах.