Поняття та ознаки міжнародного комерційного арбітражу

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню поняття та ознак міжнародного комерційного арбітражу як одного з провідних механізмів вирішення спорів у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У роботі обґрунтовано, що міжнародний комерційний арбітраж посідає ключове місце у системі альтернативних способів захисту прав суб’єктів господарювання, оскільки дозволяє сторонам обирати склад арбітрів, застосовне право, місце й мову провадження, а також розраховувати на конфіденційність та остаточність рішень. На основі аналізу чинної нормативної бази України та наукових напрацювань провідних українських правознавців розкрито правову природу й сутність міжнародного комерційного арбітражу, наголошено на відсутності чіткого законодавчого визначення цього явища, що ускладнює правозастосовну практику та зумовлює різноманітність доктринальних підходів. Окрему увагу приділено положенням Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», якими визначено терміни «арбітраж» та «комерційний» і ключові характеристики розгляду спорів між суб’єктами, що перебувають у різних юрисдикціях. Проведено огляд підходів українських дослідників, які пропонують власні визначення арбітражу, підкреслюючи його договірну природу, автономність волі сторін, нейтральність, конфіденційність та обов’язковість рішень. На основі узагальнення наукових позицій запропоновано розглядати міжнародний комерційний арбітраж як нормативно визначений, договірний та альтернативний державним судам механізм вирішення спорів між іноземними сторонами комерційного договору за допомогою арбітрів, обраних цими ж сторонами. Виокремлено його основні ознаки: добровільність і автономність волі сторін; процесуальна гнучкість; незалежність від державної судової системи; можливість вибору застосовного права, місця та мови провадження; нейтральність і конфіденційність розгляду; обов’язковість та виконуваність арбітражних рішень. Підкреслено значення арбітражу як юрисдикційного компромісу, що балансує інтереси резидента і нерезидента, та доведено його роль як ефективного інструменту захисту прав учасників міжнародного комерційного обороту. Зроблено висновок про необхідність подальшого розвитку правового регулювання для підвищення передбачуваності та ефективності арбітражного провадження в Україні.