Держава як суб’єкт зобов’язань, що виникають з рятування здоров’я та життя фізичної особи

Анотація

Загальними ознаками цивільного зобов’язання є наявність кредитора, якому належить право вимоги, та боржника, який повинен вчинити певну дію на вимогу кредитора; предметом зобов’язання є дії боржника, а об’єктом – те на, що спрямовані такі дії; зобов’язання створюється лише для учасників такого правовідношення; наявність майнового або немайнового інтересу у суб’єктів зобов’язання. Зобов’язання, що виникають з рятування здоров–я та життя фізичної особи відповідають усім вказаним ознакам, де кредитором є рятувальник, а боржником держава.

У статті досліджуються загальні ознаки цивільного зобов’язання, такі як наявність сторін зобов’язання (кредитора та боржника), предмет і об’єкт зобов’язання, обмеженість кола учасників правовідношення, а також наявність майнового або немайнового інтересу. Особлива увага приділяється зобов’язанням, що виникають із рятування здоров’я та життя фізичної особи. Автор доводить, що такі зобов’язання повністю відповідають загальним ознакам цивільного зобов’язання: рятувальник виступає як кредитор, а держава – як боржник. У цьому контексті держава наділена специфічними рисами, а саме: вона є єдиним боржником, зобов’язаним відшкодувати шкоду рятувальнику; відшкодування здійснюється з державного бюджету; підставою для компенсації є судове рішення, а розмір компенсації визначається з урахуванням реальних витрат і конкретних обставин справи. Такий підхід дозволяє розглядати дії з порятунку здоров’я і життя як підставу для виникнення цивільно-правового зобов’язання держави перед рятувальником.

У межах дослідження проведено порівняльний аналіз деліктних зобов’язань із зобов’язаннями, що виникають з рятування здоров’я та життя. Визначено спільні та відмінні риси між ними, зокрема щодо підстав виникнення, складу правовідношення, механізмів відшкодування шкоди та ролі держави як суб’єкта зобов’язального правовідношення. Зроблено висновок про самостійний характер зобов’язань з рятування, що потребують окремого правового регулювання в межах цивільного права.