Правові засади функціонування системи природоохоронних територій Канади як основи збереження і відновлення біорізноманіття

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правових засад функціонування системи природоохоронних те- риторій Канади як важливого інструмента забезпечення збереження та відновлення біорізноманіт- тя. Розглянуто основні нормативно-правові акти, що регулюють створення, управління та охорону заповідних територій, зокрема Canada National Parks Act, Canada Wildlife Act, Species at Risk Act, Canada National Marine Conservation Areas Act та акти провінційного рівня. Визначено роль урядо- вих структур, передусім Агенції Парків Канади, у формуванні цілісної мережі охоронюваних земель і морських просторів. Підкреслено значення міжнародних зобов’язань Канади, включно з участю у Конвенції про біологічне різноманіття та імплементацією Kunming–Montréal Global Biodiversity Framework, що задає орієнтири для розширення площі природоохоронних територій та інтеграції екосистемного підходу. Зроблено акцент на багаторівневій структурі правового регулювання, що поєднує федеральне, провінційне та територіальне законодавство, а також акти органів місцевого самоврядування й інструменти спільного управління з корінними народами.

Аналіз показує, що канадська система відзначається багаторівневістю, поєднанням федераль- них і провінційних механізмів, а також високим рівнем інституційної координації. Особливістю да- ної системи є розгалужена категоризація територій – від національних парків і заповідників дикої природи до морських охоронних зон, що дає змогу враховувати різні аспекти природоохоронних пріоритетів. Водночас відзначено виклики, пов’язані з тиском урбанізації, ресурсної експлуатації та кліматичних змін, які зумовлюють потребу посилення правового регулювання та розширення екосистемного менеджменту. Встановлено, що канадська модель забезпечує поєднання охорони природних комплексів, розвитку екотуризму та виконання міжнародних зобов’язань, зокрема у межах Конвенції про біологічне різноманіття та Глобальної рамкової угоди Куньмін–Монреаль.

Зроблено висновок, що канадський досвід формування нормативно-правової бази для приро- доохоронних територій має вагоме значення не лише для внутрішньої екологічної політики, але є також цінним орієнтиром для реформування природоохоронного законодавства України у контексті гармонізації з правом ЄС та розбудові національної стратегій збереження біорізноманіття.