Екологічна міграція як виклик глобалізованому світу: теоретико-правовий аспект

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню феномену екологічної міграції як одного з най- більш нагальних викликів глобалізованого світу XXI століття. У роботі проаналізовано теорети- ко-правові засади регулювання міграційних процесів, спричинених кліматичними змінами, природ- ними катастрофами та техногенними аваріями.

Дослідження базується на аналізі останніх даних міжнародних організацій, зокрема звіту Groundswell, який прогнозує переміщення 216 мільйонів людей до 2050 року, та на вивченні на- укових праць провідних експертів у галузі міграційного права. Особливу увагу приділено аналізу ініціативи Нансена та концепції «7 As» Міжнародної організації з міграції як сучасних підходів до вирішення проблем екологічної мобільності.

У статті детально розглянуто критичну прогалину в міжнародному праві, що полягає у відсутно- сті універсального правового статусу для екологічних мігрантів. Проаналізовано обмеження Кон- венції про статус біженців 1951 року щодо захисту осіб, вимушених переміщатися з екологічних причин, та обґрунтовано неможливість застосування традиційного визначення біженця до жертв природних катастроф через відсутність елементу переслідування та складність ідентифікації кон- кретного переслідувача.

За результатами дослідження обґрунтовано три основні шляхи вирішення проблеми пра- вового статусу: розширення застосування існуючих норм щодо внутрішньо переміщених осіб, розробку спеціального міжнародного договору та закріплення відповідальності держав за еко- логічну деградацію. Доведено необхідність створення комплексного міжнародного правового інструменту, який би врегулював статус екологічних мігрантів та зобов’язання держав щодо їхнього захисту.

Практична значущість роботи полягає у формуванні теоретичної бази для розробки ефективної міжнародної політики реагування на екологічну міграцію та у визначенні пріоритетних напрямів реформування системи міжнародного права в умовах кліматичних змін. Результати дослідження можуть бути використані при розробці національних стратегій адаптації до кліматичних змін та у процесі вдосконалення міжнародного міграційного права.