Агроінноваційна політика як правова категорія: поняття та основні напрями агроінноваційного розвитку

Анотація

Агроінноваційна політика є важливою складовою державної аграрної політики і спрямована на формування сучасної моделі розвитку аграрного сектору в умовах глобалізаційних викликів та єв- роінтеграційних процесів. Вона охоплює створення ефективної агроінноваційної інфраструктури, стимулювання науково-технічної діяльності, формування сприятливого інвестиційного середовища й забезпечення трансферу новітніх технологій та інших агроінновацій у сільське господарство.

У статті на підставі аналізу доктринальних джерел і чинного законодавства розкрито сутність і надано авторське визначення поняття агроінноваційної політики як правової категорії, що базу- ється на принципах системності, державної підтримки агроінновацій, розвитку партнерства «нау- ка–агробізнес–держава», цифровізації агросфери, міжнародної інтеграції і співпраці, а також со- ціальної орієнтованості. Окрему увагу приділено пріоритетності сталого розвитку, яка передбачає гармонізацію економічних, екологічних та соціальних аспектів сільськогосподарського виробни- цтва. Виокремлено основні напрями агроінноваційної політики, зокрема, правовий, інституційний, економічний, екологічний та соціальний.

Разом із тим, наголошено на існуючих проблемах розвитку агроінноваційної сфери: недостат- ньому матеріально-технічному та фінансовому забезпеченні наукових розробок, обмеженості ін- формаційних ресурсів, недосконалості законодавчої бази і кредитно-фінансової системи, низькому рівні інвестиційної активності та ін. Сформульовано пропозиції з удосконалення законодавства у сфері агроінноваційної політики.

Обґрунтовано, що сучасний стан агроінноваційного розвитку зумовлений різними факторами – як внутрішніми (війна, потреба у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва, забезпеченні продовольчої безпеки, впровадженні ресурсозберігаючих технологій, взаємодія всіх сфер суспільного житття, влади, науки та агробізнесу), так і зовнішніми (євроінтеграційні процеси, необхідність адаптації національного законодавства до законодавства ЄС, глобальні виклики клі- матичних змін). Підкреслено, що запровадження нової концепції агроінноваційного розвитку спри- ятиме не лише подоланню актуальних перешкод (недосконалість законодавчого регулювання, по- вільна цифровізація, слабка інтеграція науки, агробізнесу і держави, низький рівень інвестиційної активності), але й формуванню правових та інституційних засад для довгострокового зміцнення конкурентоспроможності аграрного сектору України у повоєнний період.