Поняття та ознаки зобов’язань з відшкодування шкоди, завданої внаслідок рятування здоров’я, життя та майна фізичної особи

Анотація

Метою статті є визначення поняття та ознак зобов’язань з відшкодування шкоди, завданої внаслідок рятування здоров’я, життя та майна фізичної особи.

Встановлено, що зобов’язанням з відшкодування шкоди, завданої внаслідок рятування здоров’я, життя та майна фізичної особи, характерні ознаки зобов’язання загалом та недоговірних зобов’язань зокрема.

Охарактеризовано такі спеціальні ознаки зобов’язань з відшкодування шкоди, завданої внаслідок рятування здоров’я, життя та майна фізичної особи: 1) це цивільне майнове правовідношення, пов’язане із завданням шкоди рятувальнику; 2) підставою виникнення є правомірна поведінка у формі юридичного вчинку фізичної особи – рятувальника; 3) суб’єктами є потерпілий – рятувальник, та ті суб’єкти, які зобов’язані відшкодувати шкоду; потерпілим є особа, яка без відповідних повноважень вчиняла рятувальні дії; до моменту виникнення зобов’язання відомо про державу як майбутнього суб’єкта відшкодування; 4) об’єктом зобов’язання є відшкодування шкоди, завданої рятувальнику; 5) це різновид недоговірних зобов’язань; 6) характерним є імперативність правового регулювання загалом, однак на стадії виконання зобов’язання з відшкодування шкоди, завданої майну рятувальника, який без відповідних повноважень рятував від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, таким зобов’язанням характерний як імперативний, так і диспозитивний механізм правового регулювання; 7) призначені для виконання охоронної (захисної), відновлювальної та виховної функції; 8) відшкодування шкоди рятувальнику здійснюється за принципом повного відшкодування; винятком із цього принципу є відшкодування шкоди, завданої майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, де розмір відшкодування: а) залежить від майнового становища власника (володільця) майна, якому завдана шкода; б) обмежується вартістю майна, яке рятувалося; 9) відносяться до регулятивно-охоронних правовідносин, де за підставою виникнення та розподілом обов’язку відшкодування шкоди, завданої рятувальнику – регулятивні, а за своїм призначенням (функціями, завданням) – охоронні; набувають характер регулятивно-охоронних правовідносин одночасно без будь-якої трансформації одних в інші; 10) мають ризиковий характер.

Вищезазначена характеристика дозволила визначити поняття зобов’язань з відшкодування шкоди, завданої внаслідок рятування здоров’я, життя та майна фізичної особи, як майнових ризикових правовідносин, що виникають внаслідок завдання шкоди особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров’я, життя та майно іншої особи (рятувальник), що не є порушенням договірного зобов’язання, у силу яких держава чи власник (володілець) майна, яке рятувалося, зобов’язані її відшкодувати, а рятувальник має право на відшкодування завданої йому шкоди в повному обсязі, крім випадків, передбачених законом.