Окремі аспекти права власності на криптоактив та його оборотоздатності в Україні: порівняльна характеристика в іноземних державах

Анотація

Збільшення ринку криптоактивів неминуче призводить до зростання їх популярності та використання у повсякденному житті. Якщо раніше мова йшла переважно про здійснення торгів криптоактивами на профільних майданчиках, то сьогодні фізичні та юридичні особи все більше застосовують їх у різноманітних цілях. Наприклад, з метою отримання доступу до певної послуги, яка передбачена проектом, у зв’язку з яким був створений певний криптоактив. Або криптоактив взагалі може обмінювати на певний фізичний товар. Загалом, користувачі можуть структурувати безліч варіантів застосування криптоактивів.

Тим не менш, на нормативно-правовому рівні більшості країн досі не визначено місце криптоактивів у цивільному законодавстві, через що у багатьох випадках незрозуміло, який режим поширювати на криптоактиви. При чому, окремим питанням є визначення права власності на криптоактив та умови його набуття. Зважаючи на особливу технологічну природу криптоактивів, вони можуть значно відрізнятися від загальних правил виникнення такого права відповідно до звичайних норм цивільного законодавства.

У зв’язку з цим, вважаємо, що надзвичайно важливим питання є визначення місця криптоактивів у цивільному законодавстві, а також визначення моменту виникнення його права власності для подальшого обігу.

У статті досліджено підходи романо-германської та англо-саксонської правових сімей у контексті визнання нематеріального об’єктами речових прав у контексті криптоактивів. При цьому також визначено наявність прогресивного підходу українського законодавства щодо застосування до криптоактивів положень про річ відповідно до Цивільного кодексу України у формі цифрової речі. Окрім цього, встановлено, що англо-саксонська правова сім’я має більш гнучкі норми, які дозволяють визнавати криптоактиви як нематеріальне майне за рахунок прецедентної системи, яка може оперативна пристосовуватися до галузей, що динамічно розвиваються.

Нарешті, у зазначеній статті пропонуються положення з метою визначення моменту виникнення права власності на криптоактиви з метою їх подальшого цивільного обігу.