Міжнародні судові доручення у цивільних справах: механізми взаємодії суду та правоохоронних органів

Анотація

У статті розглянуто проблематику виконання міжнародних судових доручень у цивільних справах та проаналізовано механізми взаємодії між судами й правоохоронними органами України. Дослідження ґрунтується на положеннях національного законодавства, міжнародних договорів та практиці застосування норм цивільного процесу з урахуванням актуальних викликів глобалізованого правового середовища. Встановлено, що ефективність виконання міжнародних доручень у цивільних справах значною мірою залежить від чіткості процедур, координації між судовою владою та правоохоронними структурами, а також від здатності держави забезпечувати оперативне реагування на транскордонні виклики.

У дослідженні відзначається, що формальна врегульованість процедур міжнародної правової допомоги не гарантує їх ефективної реалізації. На практиці виникають численні труднощі, пов’язані з правовими колізіями, різницею у підходах до виконання процесуальних дій у різних юрисдикціях, відсутністю уніфікованих алгоритмів та недостатнім рівнем цифровізації процесів. Залучення правоохоронних органів, зокрема Національної поліції України, відіграє ключову роль у забезпеченні належного виконання міжнародних доручень, оскільки саме вони мають доступ до баз даних, необхідні оперативні можливості та спеціальні повноваження для збору доказів, встановлення місця перебування осіб, вручення документів чи забезпечення виконання рішень судів.

У статті наведено приклади з судової практики, які демонструють проблеми реалізації міжнародних доручень у складних умовах, зокрема під час збройного конфлікту та тимчасової окупації територій. Проаналізовано статистичні дані, які підтверджують значну кількість звернень щодо визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні, що свідчить про масштабність проблеми та її практичну значущість.

Обґрунтовано доцільність удосконалення законодавчого регулювання шляхом чіткого визначення ролі й повноважень правоохоронних органів, деталізації процедур їхніх дій та встановлення відповідальності за порушення строків або неналежне виконання доручень. Доведено необхідність створення єдиної електронної системи обміну інформацією між судами, правоохоронними структурами та Міністерством юстиції, що дозволить забезпечити оперативність і прозорість процесу. Також підкреслено важливість посилення міжвідомчої координації через проведення спільних тренінгів та вивчення кращих міжнародних практик, зокрема досвіду країн ЄС.

Зроблено висновок, що належна організація співпраці між судами та правоохоронними органами є необхідною умовою для підвищення ефективності міжнародної правової допомоги у цивільних справах.