Судовий контроль за виконанням судових рішень і нагляд за діяльністю виконавців згідно Рекомендацій Європейської комісії з ефективності правосуддя: доцільність законодавчих новел та наукові концепції

Анотація

Проаналізовані Рекомендації Європейської комісії з ефективності правосуддя щодо доцільності запровадження в українське законодавство про органи примусового виконання рішень нагляду та контролю за діяльністю виконавців. Щодо позасудового контролю за діяльністю як державних, так і приватних виконавців, то у українському законодавстві існують норми, які регламентують такий контроль. Висловлено авторське бачення про недоцільність наділення суду повноваженнями із здійснення контролю шляхом розглядати заяви про зобов’язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, коли вже відкрите виконавче провадження. Виходить, що суд наділений дублюючою функцією щодо перевірки виконання боржником рішення, оскільки дії або бездіяльність останнього має, насамперед, контролювати виконавець. Норми цивільного процесуального законодавства щодо судового контролю, фактично, зводиться до процедури розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців. Контроль може бути постійним або періодичним, плановим або позаплановим, але він має передбачати перевірку діяльності виконавця, а не цивільну справу, де розглядатиметься окремий спірний випадок у його діяльності. Коли до суду оскаржуються дії виконавця, то за результатами розгляду скарги постановлюється ухвала і у разі встановлення обґрунтованості заяви суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність виконавця неправомірними і зобов’язує його усунути порушення (поновити порушене право заявника). У законі не йдеться про способи усунення правопорушення - поновлення права заявника, а виконавець на свій розсуд не може сам визначати такі способи, тому суд у рішенні має їх конкретизувати. Коли рішенням, дією чи бездіяльністю виконавця особі була завдана моральна та матеріальна шкода, суд вправі встановити відшкодування за завдане правопорушення, чого не можуть зробити контролюючі органи. У такому випадку має застосовуватися не скарга, а позов.

Щодо отримання судом звіту боржника як однієї із форм контролю проаналізовані думки суддів, які зазначають про недоцільність його запровадження, оскільки існують об’єктивні умови невиконання боржниками рішень, зокрема, важкий матеріальний стан, мораторії на стягнення із державних установ тощо, тому ніякий судовий контроль таку ситуацію не виправить.