Функції органів опіки та піклування в процесі альтернативних способів вирішення сімейних спорів

Анотація

У статті досліджено застосування альтернативних способів вирішення сімейних спорів, зокрема медіації, та роль органів опіки і піклування у цих процесах. Відзначено, що ще у 1998 році Комітет Міністрів Ради Європи ухвалив Рекомендацію № R (98) 1 щодо медіації в сімейних справах, що стало підґрунтям для розвитку відповідних практик у державах-членах. У сучасних умовах Україна підтвердила актуальність цього напряму, зокрема через розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 708-р, яким схвалено Національну стратегію захисту прав дитини у сфері юстиції на 2025-2028 роки та операційний план заходів з її реалізації на зазначений період. Цей документ визначає пріоритети державної політики щодо захисту прав дітей, підкреслюючи значущість застосування альтернативних способів вирішення сімейних спорів та необхідність підготовки висококваліфікованих фахівців.

Наголошено, що органи опіки та піклування, поряд із адміністративними й контрольними, виконують інформаційну та підтримуючу функцію, сприяючи застосуванню медіації та інших досудових процедур. Практика Верховного Суду України вказує на наявність системної проблеми пасивної поведінки цих органів у процесі врегулювання сімейних спорів. Водночас суд підкреслює, що органи опіки та піклування повинні пропонувати сторонам альтернативні механізми, що відповідають інтересам дитини, надаючи консультації, роз’яснення та сприяючи мирному досягненню домовленостей.

Зроблено висновок, що підвищення ефективності органів опіки та піклування потребує належного нормативного закріплення їхніх повноважень, чіткої регламентації участі у медіаційних та інших досудових процедурах, а також якісної професійної підготовки персоналу, здатного діяти не лише у адміністративному, а й у медіаційному вимірі. Використання альтернативних способів вирішення спорів у поєднанні з професійною діяльністю цих органів сприятиме формуванню комплексної системи захисту прав дітей, зниженню рівня конфліктності у сімейних правовідносинах, забезпеченню психоемоційного комфорту неповнолітніх та зміцненню довіри до інститутів юстиції.