Особливості внесення змін до рішення про емісію корпоративних облігацій

Анотація

Стаття аналізує правове регулювання внесення змін до рішення про емісію корпоративних облігацій в Україні та повноважень адміністратора щодо погодження таких змін.

Проаналізовано положення Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», який імплементував директиву MiFID II, та відповідних нормативних актів НКЦПФР. Особлива увага приділяється розмежуванню істотних та технічних змін до рішення про емісію, процедурам їх погодження з власниками облігацій.

У статті розглядаються проблематичні аспекти зміни предмету забезпечення облігацій, та складнощі отримання згоди облігаціонерів на технічні зміни (зміна найменування емітента, правонаступництво). Обґрунтовується недоцільність обов’язкового погодження таких змін з власниками облігацій, оскільки вони не створюють ризиків для інвесторів.

Окремо досліджуються повноваження адміністратора за випуском облігацій щодо погодження змін до правочинів забезпечення. Аналізується можливість договірного делегування адміністратору повноважень на погодження змін у визначених межах, що базується на принципі свободи договору. У статті обґрунтовано необхідність розширення компетенції адміністратора у сфері самостійного узгодження технічних коригувань договорів забезпечення в межах параметрів, визначених відповідним договором та емісійним рішенням. Доведено, що запропонований підхід забезпечить оптимізацію функціонування ринку капіталу, зниження транзакційних витрат при збереженні належного рівня захисту прав інвесторів.

Особлива увага приділена розробленій концепції попередньої інформованої згоди інвесторів на потенційні зміни умов договорів забезпечення через їх фіксацію в рішенні про випуск облігацій. Пропонується встановити кількісні критерії та процедурні гарантії для змін, що не потребують окремого погодження облігаціонерів. Обґрунтовано, що це відповідає фундаментальному принципу свободи договору та створює оптимальний баланс між гарантіями захисту прав облігаціонерів та забезпеченням необхідної гнучкості в управлінні активами для сторони що надає забезпечення. Стаття містить рекомендації щодо удосконалення нормативного регулювання, зокрема розмежування суттєвих і технічних змін, встановлення переліку випадків самостійного погодження змін адміністратором, запровадження кількісних критеріїв для змін, що потребують погодження власників облігацій.