Правове регулювання субсидіарної відповідальності в справах про неплатоспроможність: порівняльно-правовий аналіз

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правового регулювання субсидіарної відповідальності в справах про банкрутство крізь призму порівняльно-правового аналізу національного законодавства України та окремих європейських юрисдикцій. Актуальність дослідження зумовлена сучасними економічними викликами, спричиненими воєнними діями, та необхідністю адаптації українського законодавства до права ЄС.

Результати дослідження демонструють, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, метою якого є створення додаткових гарантій захисту прав кредиторів.

Порівняльний аналіз засвідчив спільність основних підходів у досліджуваних юрисдикціях: необхідність визнання боржника банкрутом, недостатність активів для покриття боргів та наявність вини контролюючих осіб. Водночас виявлено значні відмінності у деталізації правового регулювання. У Франції механізм регулюється нормами Комерційного кодексу, де прямо передбачено, що проста недбалість не може бути підставою для покладення відповідальності, фактично вимагаючи наявності умислу. Цінним є досвід Нідерландів, де положеннями Цивільного кодексу визначено, що порушення керівниками збанкрутілих підприємств законодавчо встановлених обов’язків щодо ведення обліку, складання звітності та збереження документів призводить до притягнення їх до субсидіарної відповідальності. В Іспанії запроваджено комплексну систему класифікації банкрутства як «випадкового» або «винного» з детальним переліком дій, що призводять до винного банкрутства.

Аналіз українського законодавства виявив суттєві недоліки, насамперед вкрай слабке врегулювання питання на законодавчому рівні. У Кодексі з процедур банкрутства субсидіарній відповідальності присвячено кілька абзаців, тоді як у європейських країнах це питання детально врегульовано. Правове регулювання в Україні здійснюється переважно судовою практикою Верховного Суду, що не відповідає континентальній правовій системі.

Практичне значення дослідження полягає у формуванні конкретних пропозицій щодо удосконалення українського законодавства. Висновки дослідження засвідчують корисність врахування міжнародного досвіду при правотворчості в Україні.