Впровадження інституту превентивної реструктуризації в Україні: проблеми та перспективи

Анотація

Однією з ключових тенденцій розвитку сучасного господарського права є переорієнтація інституту банкрутства від суто ліквідаційної моделі до комплексної системи механізмів відновлення платоспроможності. У більшості правових систем світу сьогодні спостерігається зростаюча увага до превентивних заходів, які дозволяють підприємствам, що опинилися у фінансовій скруті, уникнути стану неплатоспроможності та зберегти економічну життєздатність.

В умовах воєнного стану та економічної нестабільності в Україні проблема ефективного врегулювання неплатоспроможності набуває особливої актуальності. Традиційні процедури, закріплені у Кодексі України з процедур банкрутства, здебільшого спрямовані на вже існуючий стан неплатоспроможності й не завжди дозволяють своєчасно запобігти руйнівним наслідкам фінансової кризи. У результаті значна кількість підприємств, які могли б відновити свою платоспроможність, втрачають активи, робочі місця та позиції на ринку.

Прийняття у вересні 2024 року Закону України № 3985-IX, яким було доповнено Кодекс України з процедур банкрутства інститутом превентивної реструктуризації, стало важливим кроком на шляху до гармонізації національного законодавства із європейськими стандартами. Зокрема, нова процедура імплементує положення Директиви (ЄС) 2019/1023 про рамки превентивної реструктуризації, яка передбачає можливість для боржників ще на ранніх етапах фінансових труднощів домовлятися з кредиторами про план оздоровлення.

У статті досліджено впровадження в Україні інституту превентивної реструктуризації, закріпленого Законом України № 3985-IX від 19 вересня 2024 року, яким було внесено зміни до Кодексу України з процедур банкрутства. Зазначений інститут є новим для національної правової системи та відображає тенденцію до гуманізації законодавства про неплатоспроможність шляхом створення правових механізмів, що дозволяють боржникам на ранньому етапі фінансових труднощів відновити свою платоспроможність і уникнути ліквідації. У центрі уваги статті — аналіз сутності превентивної реструктуризації, її ключових елементів (ініціювання процедури самим боржником, застосування мораторію на задоволення вимог кредиторів, збереження контролю боржника над майном, затвердження плану реструктуризації навіть без згоди всіх кредиторів тощо) та їх співвідношення з традиційними процедурами банкрутства, передбаченими КУзПБ.

Зроблено висновок, що впровадження превентивної реструктуризації має значний потенціал для підвищення фінансової стабільності підприємств, збереження робочих місць і кредитної культури, а також для забезпечення балансу між інтересами кредиторів і боржників. У статті підкреслюється важливість розвитку судової практики та інституційного забезпечення, зокрема підготовки арбітражних керуючих і адвокатів до супроводу таких процедур. Новий інститут оцінюється як вагомий крок до гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами та формування сучасної системи врегулювання неплатоспроможності в Україні.