Принципи права соціального забезпечення – основа правового регулювання соціально-забезпечувальних відносин: досвід зарубіжних країн

Анотація

Стаття присвячена дослідженню керівних принципів права соціального забезпечення в зарубіжних країнах. Зауважено, що принципи права соціального забезпечення у зарубіжних країнах фактично відображають сутність і призначення соціального забезпечення, зокрема їх наявність, разом із предметом і методом, є показником самостійності галузі. Разом з тим звернуто увагу, що не дивлячись, що соціальне забезпечення в різних країнах загалом розвивається, формується за схожими механізмами та конструкціями, кожен із принципів, покладених в основу правового регулювання соціально-забезпечувальних відносин має свою специфіку втілення та змістове наповнення в кожній із країн. Також зауважено що деякі із них проголошені й в Україні. Проте відмінність між вітчизняним і зарубіжним досвідом функціонування системи принципів права соціального забезпечення є реальність їх втілення зарубіжними країнами, системність та послідовність їхніх правових, організаційних, економічних, фінансових та інших заходів, які вживаються у рамках дотримання ключових правових вимог, які закладені у принципах соціального забезпечення, взаємоузгодженість побудови цілісної структури принципів у кожній країні, вивірене співвідношення різних за характером правового впливу та наслідками принципів залежно від обраної моделі соціального забезпечення. У цій науковій розвідці автором розглянуто особливості функціонування деяких галузевих принципів (принцип забезпечення гідного рівня життя, принцип єдності та диференціації соціального забезпечення, принцип адресності, принцип розвитку співробітництва між державними та недержавними секторами). Зважаючи на досвід проаналізованих зарубіжних держав, автором зроблено висновок, що для України важливо передусім визначити ту модель соціального забезпечення, яка є найбільш оптимальною саме для її правових, політичних, економічних і соціальних традицій і яка враховуватиме сучасний стан розвитку досліджуваної системи. Адже саме з обранням правильної моделі можна здобути чіткий орієнтир для подальшого розвитку та змістовного наповнення конкретних принципів права соціального забезпечення, їх оптимального поєднання, формування системи та співвідношення різних принципів.