Новітня інтерпретація принципу правовладдя в адміністративному процесі

Анотація

У статті розкрито особливості застосування принципу правовладдя в адміністративному процесі, нерозривно пов’язане із забезпеченням уніфікованості практики вирішення спорів. Автори дійшли висновку, що в межах адміністративного процесу принцип правовладдя діє як під час реалізації адміністративних процедур, так і в адміністративному судочинстві.

Запропоновано неухильно враховувати єдину структуру ухвалених рішень. Описано обов’язко- ві елементи для адміністративного акта, прийнятого під час реалізації адміністративних процедур (обов’язкове змістовне наповнення вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин). У межах адміністративного судочинства окреслено зміст таких обов’язкових і факультативних струк- турних елементів судових рішень, як вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини (як спільні для судів усіх інстанцій, так і особливі для судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Описано, що наразі українські суди іноді нерелевантно цитують практику органів судової вла- ди Європейського Союзу. Запропоновано в цьому контексті визначати подібність справ і відносин згідно з такими основними критеріями: суб’єктним, об’єктним і змістовним. Врахуванню підлягає суб’єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов’язки сторін спору); об’єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних пра- вовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Доведено, що правовладдя в адміністративному процесі можна забезпечити шляхом дотримання як форми ухвалених рішень (визначеної законом структури), так і їхнього змісту, зорієнтованого на вмотивованість, чіткість і релевантне врахування практики Європейського суду з прав людини та Суду справедливості Європейського Союзу (згідно з критерієм подібності цитованих судових справ і змісту правовідносин, у яких їх застосовано).