Нормативно-правові засади публічного адміністрування у сфері надання населенню соціальних послуг: сучасний стан та напрями вдосконалення

Анотація

У статті досліджено нормативно-правові засади публічного адміністрування у сфері надання со- ціальних послуг населенню в Україні з урахуванням сучасних трансформаційних процесів та новіт- ніх соціальних викликів, зокрема повномасштабної збройної агресії Російської Федерації. Підкрес- лено, що соціальні послуги не можуть розглядатися виключно як інструмент соціального захисту, а повинні сприйматися як самостійний об’єкт публічного управління, який потребує комплексного нормативного регулювання. Акцентовано увагу на необхідності формування єдиної правової мо- делі, здатної забезпечити ефективну координацію між державними, місцевими та недержавними суб’єктами надання соціальних послуг.

Визначено, що, попри наявність оновленого Закону України «Про соціальні послуги» та значної кількості спеціальних актів, регулювання залишається фрагментарним, недостатньо узгодженим між рівнями влади, а механізми делегування повноважень, оцінювання потреб, стандартизації та контролю якості надання послуг – нормативно обмеженими. Під час воєнного стану ці недоліки проявилися особливо гостро: частина територіальних громад виявилася неготовою до оператив- ного реагування через відсутність ефективних адміністративних процедур надання таких послуг, гнучких інструментів кризового реагування та належної інтеграції мобільних і дистанційних фор- матів надання допомоги.

У ході дослідження проаналізовано законодавчу та підзаконну нормативні бази, міжнародний досвід і наукові підходи, що дозволило автору сформулювати власне визначення поняття «нор- мативне забезпечення надання соціальних послуг» як цілісної системи правових актів, що регла- ментують правові, організаційні та процедурні засади надання соціальних послуг, а також вста- новлюють межі компетенцій, відповідальність і порядок взаємодії суб’єктів публічного управління в межах єдиної соціальної політики держави. Зроблено висновок про необхідність вдосконалення нормативної бази відповідно до принципів адаптивності, гнучкості, оперативності та доступності, що дозволить забезпечити належний рівень соціального захисту населення навіть в умовах кризо- вих ситуацій та зростання соціальної вразливості населення.