Корупція як системна загроза конституційним правам і свободам людини: теоретико-правовий аспект

Анотація

Вказується, в епоху глобалізації корупція еволюціонувала від регіональної проблематики ок- ремих країн до міжнародного явища, що створює комплексну загрозу базовим правам і свободам особистості. Попри багаточисельні міжнародні заходи та внутрішньодержавні антикорупційні стра- тегії, корумповані практики не припиняють руйнувати засади демократичного устрою, правової держави та соціальної рівності. Проблема набуває додаткової гостроти в умовах інформаційно-тех- нологічного розвитку суспільства, який одночасно створює інструменти для боротьби з корупцією та генерує інноваційні корупційні механізми.

У статті досліджується системний характер взаємозв’язку між корупцією та порушенням прав і свобод людини в умовах сучасного глобалізованого суспільства. Проаналізовано трансформацію корупції з локальної проблеми окремих держав у транснаціональний виклик, що загрожує осново- положним принципам демократії, верховенства права та людської гідності. Встановлено обернено пропорційну залежність між масштабами корупції та можливістю реалізації фундаментальних прав людини, де корупційні практики створюють системні бар’єри для ефективного захисту прав гро- мадян. Особливу увагу приділено аналізу різних форм корупції, включаючи традиційне хабарниц- тво, непотизм, кронізм та нові форми цифрової корупції. Досліджено вплив корупції на найбільш вразливі категорії населення – малозабезпечених громадян, осіб з інвалідністю, мігрантів, жінок та дітей. Проаналізовано українські реалії, де корупція набула особливої гостроти в умовах воєнно- го стану, загрожуючи національній безпеці та ефективності використання міжнародної допомоги. Розглянуто позитивний потенціал цифровізації для протидії корупції через автоматизацію процесів та підвищення прозорості, водночас визначено нові виклики, пов’язані з кіберкорупцією. На основі аналізу міжнародного досвіду обґрунтовано необхідність комплексного підходу до протидії коруп- ції, що поєднує правові, інституційні, технологічні та соціокультурні механізми. Визначено ключові фактори низької ефективності антикорупційних заходів, включаючи недостатній рівень правової культури, слабкість інститутів громадянського суспільства та відсутність належної підзвітності по- садових осіб.