Принцип належної обачності в податковому праві: правова природа та механізми імплементації

Анотація

Принцип належної обачності (due diligence) є фундаментальною концепцією податкового права, яка зобов’язує платника податків вживати розумних заходів для перевірки законності операцій своїх контрагентів. Цей принцип широко впроваджується в європейських податкових системах і служить превентивним механізмом проти ухилення від сплати податків та шахрайства. Відсутність в Україні чіткої правової бази для його реалізації призводить до суперечностей у правозастосу- ванні, до правової невизначеності для платників податків, а також до потенційних зловживань з боку податкових органів. У статті досліджується правова природа належної обачності в податко- вому законодавстві, аналізується її роль у забезпеченні справедливого оподаткування, зниженні податкових ризиків та підвищенні правової дисципліни. Також розглядаються міжнародні підходи до реалізації цього принципу, зокрема в ЄС, Сполучених Штатах та Великій Британії, визначаючи найкращі практики для потенційної адаптації в Україні. Висвітлюється також судове тлумачення принципу належної обачності, оцінюється його застосування в податкових спорах та його вплив на тягар доказування у справах, пов’язаних з оподаткуванням. Крім того, доводиться, що відсутність принципу належної обачності в українському податковому законодавстві створює ризики для плат- ників податків, для держави, призводить до свавільного застосування та правової невизначеності. Наголошується на необхідності законодавчих змін задля введення цього принципу у податкове законодавство України з метою забезпечення правової передбачуваності та збалансованої прак- тики застосування. На основі порівняльного аналізу надаються рекомендації щодо узгодження національної податкової політики з міжнародними стандартами для посилення захисту платників податків, покращення податкової дисципліни та підвищення ефективності податкового адміністру- вання. Комплексна правова база для належної обачності в оподаткуванні є важливою для знижен- ня корупційних ризиків, сприяння прозорості та зміцнення довіри між бізнесом та податковими ор- ганами. Без чіткого та добре структурованого впровадження цього принципу українська податкова система ризикує залишатися непередбачуваною та вразливою до дискреційного прийняття рішень службовцями податкових органів.