Адміністративно-правове забезпечення охорони здоров’я та реабілітації працівників у процесі праці

Анотація

Працевлаштування працівників в Україні має широкий діапазон за галузевою ознакою. Серед цих галузей: металургійна, транспортна, хімічна промисловості а також транспортна, сланцева, добувна, виробництво шкіри, будівництво, енергетика, автомобілетранспорт та деякі інші. Вста- новлено, що найбільш травмонебезпечними були раніше та залишається і дотепер металургійна, хімічна, вугільна та машинобудівна промисловості, агропромисловий комплекс та соціально-куль- турна сфера.

В статті визначено, що наразі в Україні існує тенденція збільшення кількості працівників, що перебувають у шкідливих і небезпечних умовах праці. Природньо, що чим більше працівників пе- ребуватиме в таких умовах тим більше в Україні зростатиме кількість професійних захворювань, виробничих травм, нещасних випадків на виробництві.

На думку автора, працівники, які перебувають в умовах шкідливих і небезпечних виробничих чинників, потребують додаткового адміністративно-правового забезпечення від роботодавців та держави в цілому.

Встановлено, що забезпечення прав і свобод людини і громадянина неможливе без їх попе- редньої декларації в загальнодержавних законодавчих актах. Деякі з них за своєю природою є такими, що потребують додаткової охорони та особливого правового стану, тому встановлюються в конституціях держав, як наслідок, набувають конституційно-правового статусу. В Україні, як і в більшості цивілізованих правових держав, міжнародні угоди, що набули чинності та чинні націо- нальні законодавчі акти визначають людину, її безпеку, життя і здоров’я особливою (найбільшою) соціальною цінністю. Доведено, що основні права і свободи людини і громадянина зосереджені в Конституції України, Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соці- альні і культурні, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права. В науковій статті визна- чено, що зазначені норми мають передусім практичне значення для застосування найманої праці в Україні. Відтак, при її застосуванні роботодавець повинен забезпечити виконання цих законо- давчих актів на виробництві, в підприємстві, установі, організації. На думку автора, усе зазначене фокусує увагу науковців до питання забезпечення охорони здоров’я та реабілітації працівників в Україні. У цьому контексті, адміністративно-правове забезпечення охорони здоров’я працівників та їх реабілітації є актуальним науковим пошуком, адже від його якості залежить захист та реалізація основоположних прав людини.