Проблеми правової невизначеності кримінально-правової заборони несанкціонованого поширення військово значущої інформації

Анотація

Статтю присвячено проблемі правової невизначеності кримінально-правової заборони несанкціонованого поширення військово значущої інформації. Акцентується увага на питаннях виявлення притаманних аналізованій нормі вад та шляхів їх усунення, труднощів і проблем, пов’язаних із застосуванням цієї кримінально-правової заборони.

У статті звертається увага на питання про нечіткість законодавчого формулювання ознак предмета злочину за ч. 1 ст. 114-2 Кримінального кодексу (далі – КК) України у частині приналежності чи не приналежності «зброї, озброєння та бойових припасів» (інформація про які поширюється) до іноземної військової допомоги. Зроблено висновок про недоцільність використання у диспозиції статті вказівки на походження зброї, озброєння, боєприпасів.

Розглянуто питання про обмеженість законодавчого формулювання предмета злочину за ч. 1 ст. 114- 2 КК України, згідно якого поза межами складу злочину залишається несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення такої військової техніки як літаки, гелікоптери, безпілотники, танки, технічні засоби захисту апаратури тощо. Констатовано, що попри те, що у ч. 2 ст. 114-2 КК України предметом є лише інформація про переміщення, рух, розташування Збройних Сил України чи інших військових формувань», суди кваліфікують поширення інформації про рух літаків, гелікоптерів за ч. 2 ст. 114-2 КК України.

Констатується недоречність одночасного вживання у диспозиції норми, сформульованої у ст. 114-2 КК України таких синонімів як «рух» та «переміщення». Акцентується увага на доцільності використання у якості обов’язкової ознаки об’єктивної сторони складу злочину такої ознаки як «особливий період та період збройного конфлікту».

Розглянуто проблемні аспекти застосування ч. 3 ст. 114-2 КК, а саме – питання про розмежування складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України і державної зради, вчиненої в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 111 КК України). На прикладі кримінально-правової оцінки судами ідентичних діянь, показано проблематичність відмежування складу аналізованого злочину та державної зради. Запропоновано виключити кримінальну відповідальність за поширення військово значущої інформації з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, або іншим незаконним збройним формуванням, оскільки це діяння охоплюється ч. 2 ст. 111 КК України.