Проблеми адміністративної відповідальності: доктринальні підходи та перспективи реформування

Анотація

У статті досліджуються проблеми адміністративної відповідальності в Україні крізь призму су- часних наукових підходів та судової практики. Автором наголошується, що Кодекс України про адміністративні правопорушення, прийнятий у 1984 році, має суттєві недоліки, які ускладнюють як реалізацію прав осіб, що притягаються до відповідальності, так і ефективність самого меха- нізму адміністративного примусу. Відсутність у КУпАП визначення адміністративної відповідаль- ності, ототожнення понять «правопорушення» і «проступок», нечіткість регламентації інституту малозначності породжують труднощі у правозастосуванні та спричиняють доктринальні суперечки. Особлива увага приділяється дискусіям навколо доцільності збереження інституту малозначності: частина вчених вважає його анахронізмом, тоді як інші наголошують на його гуманістичній і пре- вентивній функції. Аналіз судової практики демонструє, що застосування малозначності сприяє забезпеченню справедливості та індивідуалізації відповідальності. Додатково досліджуються про- блеми відсутності у КУпАП таких інститутів, як відвід судді чи перекладача, участь спеціаліста, можливість проведення судових засідань у режимі відеоконференції, а також обов’язкова участь органів, які склали протокол про адміністративне правопорушення. Підкреслюється, що це нега- тивно впливає на об’єктивність та швидкість розгляду справ. На практиці судді застосовують ана- логію закону щодо інститутів відводу, участі спеціаліста, застосування режиму відеоконференції, забезпечуючи юридичний захист прав, свобод та інтересів учасників процесу. Зазначається, що у проєкті Кодексу про адміністративні проступки описані вище проблемні питання вирішенні лише частково тому потребують подальшого наукового осмислення та законодавчого врегулювання. Окремо розглянуто проблему неспівмірності адміністративних штрафів і судового збору: ситуація, коли штраф становить 54 гривні, а судовий збір – понад 600 гривень, фактично позбавляє гро- мадян ефективного доступу до правосуддя. Робиться висновок, що реформа адміністративно-де- ліктного законодавства має ґрунтуватися на комплексному підході, який поєднує доктринальні напрацювання, сучасні стандарти захисту прав людини та практичні потреби правозастосування.