Адміністративно-правовий статус правоохоронних органів як суб’єктів забезпечення національної безпеки України

Анотація

Стаття присвячена аналізу існуючих наукових підходів, чинного законодавства України і прак- тики його реалізації щодо сутності та особливостей адміністративно-правового статусу правоохо- ронних органів як суб’єктів забезпечення національної безпеки держави.

Зазначено, що національна безпека України має надзвичайно важливе значення для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, прав та інтересів громадян від реальних та потенційних загроз.

Наголошено, що важливе місце в системі суб’єктів забезпечення національної безпеки займають правоохоронні органи, адже їх діяльність пов’язана із попередженням, припиненням, розкриттям і розслідуванням кримінальних та інших правопорушень загалом, а також тих, що посягають на суспільні відносини у сфері національної безпеки.

Зазначено, що аналіз чинного законодавства дозволяє стверджувати про відсутність закріплен- ня на законодавчому рівні вичерпного переліку правоохоронних органів, а також самої дефініції
«правоохоронні органи» із чіткою характеристикою даного органу, змістовним визначенням його правового статусу та особливостей діяльності.

Вказано, що на Службу безпеки України покладено ряд обов’язків стосовно захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, оборонного, науко- во-технічного потенціалу України, охорони державної таємниці, протидії тероризму, що передба- чає проведення контррозвідувальної діяльності з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України.

Наголошено, що особливе місце в системі правоохоронних органів, які забезпечують формуван- ня та реалізацію державної політики у сфері національної безпеки й оборони, належить органам прокуратури, що зумовлено специфікою роботи суб’єкта, визначеною нормами чинного законо- давства. З числа всіх правоохоронних установ указані суб’єкти наділені законодавцем особливими повноваженнями, не характерними для інших.