Арешт як різновид обмеження права власності на криптовалютні активи у кримінальному провадженні

Анотація

Предметом дослідження даної статті є аналіз особливостей обмеження права власності на криптовалюти як різновиду віртуального активу, у кримінальному провадженні, через призму положень Кримінального процесуального законодавства України, а також самої специфіки правової природи криптовалюти, як віртуального активу. Аналіз вітчизняної доктрини кримінального процесуального права в аспекті обмеження права власності на віртуальні активи свідчить про те, що зазначене питання є досить актуальним, з огляду, насамперед, на стрімкий розвиток віртуальних активів, як специфічного економіко-правового явища. Віртуальні активи, зокрема криптовалюти, у сучасному світі виступають, як об’єктом, так і предметом тих чи інших кримінальних правопорушень, що зумовлює розроблення та подальшу імплементацію актуальних та справедливих підходів до обмеження права власності на віртуальні активи, які б належним чином синхронізувалися з метою та загальними засадами кримінального провадження, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також забезпечували застосування належної правової процедури до учасників кримінального провадження.

У даній науковій публікації розглянуто питання пов’язані з визначенням правової природи криптовалюти як віртуального активу, розглянуто законодавчі підстави обмеження права власності на криптовалюти, зокрема, через накладення арешту, забезпечення процедури спеціальної конфіскації криптовалюти. При цьому, автором продемонстровано наявність у вітчизняній судовій практиці алогічних підходів до арешту віртуальних активів у кримінальному провадженні, з огляду на часті випадки накладення арешту на криптовалютні активи з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), а також проаналізовано підходи іноземних держав до питання обмеження права власності на віртуальні активи, зокрема криптовалюти. Також автором окремо проаналізовано актуальні питання доказування права власності на віртуальні активи, з огляду на нормативні положення Кримінального процесуального кодексу України, а також судової практики Вищого антикорупційного суду, з виокремленням проблемних аспектів такого доказування.