Відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у вимірі завдань кримінального провадження

Анотація

Обрання тематики дослідження обумовлено прагненням автора комплексно подивитися на питання відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Йдеться про те, що розглядаючи у межах кримінального провадження питання, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, необхідно врахувати розповсюджений у науковій літературі підхід, відповідно до якого автори намагаються вибудувати ієрархічність завдань кримінального провадження, які визначені в статті 2 Кримінального процесуального кодексу України та першочерговість, домінування одних чи певну факультативність, другорядність інших. Такій підхід істотно позначається на наукових розробках, позиціях правозастосовників стосовно питання відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, ставленні до потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, обранні засобів здійснення кримінальної процесуальної діяльності слідчими, прокурорами, суддями. Критично ставлячись до ієрархізації завдань кримінального провадження, автором підтримується та розвівається думка про те, що саме завдання кримінального провадження визначають шлях досягнення мети кримінальної процесуальної діяльності та виконання або не виконання всього комплексу завдань кримінального провадження в їх сукупності, адже неможна захистити права та законні інтереси потерпілого шляхом відшкодування йому шкоди, без вирішення іншого завдання – швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення під час якого встановлюється особа, яка його вчинила. В статті звертається увага на те, що побудова завдань кримінального провадження через їх іерархічність призводить до конфлікту між ними, який додатково підсилюється конфліктом між публічним і приватним правом, а також методами правового регулювання, які є задіяними при реалізації механізму відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення, зокрема під час заявлення та вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні. Проведене дослідження дало автору можливість зробити висновок про недоцільність ієрархізації завдань кримінального провадження, оскільки такі підходи призводять до виникнення конфліктів під час здійснення кримінальної процесуальної діяльності та до хибного уявлення про наявність пріоритету завдань кримінального провадження з точки зору людиноцентричніх підходів в праві, тоді як важливого значення набуває саме знаходження балансу між приватними та публічними інтересами та комплексне виконання завдань кримінального провадження.