Штучний інтелект у кримінальному провадженні: сучасні виклики та правові перспективи

Анотація

Авторами статті проведено системний аналіз сучасного стану впровадження автоматизованих програм з використанням штучного інтелекту (далі – ШІ) в діяльність правоохоронних органів, зокрема органів досудового розслідування, та суду. Увагу сконцентровано на використанні у кримінальному провадженні системи відеоспостереження «Безпечне місто», програмного забезпечення «Касандра», платформи «Palantir Gotham» та технологій «Clearview AI». Здійснено ґрунтовний огляд окремих напрямів використання можливостей зазначених автоматизованих систем з програмними технологіями ШІ, за результатами якого сформульовано висновок про покращення ефективності виконання завдань кримінального процесу завдяки впровадженню таких систем в діяльність органів досудового розслідування та суду, а саме: завдяки автоматизації аналітичних процесів, прогнозуванню поведінки окремих категорій осіб, ідентифікації та нейтралізації кіберзагроз, кібертероризму та кіберекстремізму, автоматичному фіксуванню порушень правил безпеки дорожнього руху, розпізнаванню облич за зображеннями з соціальних мереж та інтернету, тощо. На підставі проведеного дослідження авторами виокремлено важливі етичні та правові аспекти, які потрібно враховувати під час використання технологій ШІ у кримінальному провадженні. Акцентовано увагу на необхідності застосування досліджуваних систем та платформ обґрунтовано та системно, з урахуванням міжнародних стандартів захисту прав людини, адже під час кримінального провадження необхідним є збереження балансу між інноваціями та дотриманням прав, свобод та законних інтересів особи. В статті виокремлено проблемні питання, що виникають під час роботи з автоматизованими програмами з використанням ШІ у кримінальному провадженні, а саме: некоректна робота самих систем, відсутність повної інформації про принципи та алгоритми роботи програм, що викликає недовіру в частині її прозорості та підзвітності; відсутність узгодженої загальнодержавної концепції регламентації розвитку таких систем, отримані результати роботи з такими програмами носять рекомендаційний характер, оскільки не мають нормативного закріплення та не являються процесуальним джерелом доказів.