Фундаментальні етичні принципи трансплантації органів: міжнародні стандарти та сучасний український контекст

Автор(и)

  • М. В. Бєлова доктор юридичних наук, професор кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна https://orcid.org/0000-0003-2077-2342

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.05.3.73

Ключові слова:

трансплантологія, правило мертвого донора, смерть мозку, інформована згода, презумпція згоди, справедливий розподіл органів, етика трансплантації

Анотація

Вказується, трансплантологія, інтегруючи досягнення хірургії, імунології, фармакології та інших медико-біологічних наук, є однією з найдинамічніших і етично складних галузей сучасної медицини. Щороку трансплантація органів рятує тисячі пацієнтів з термінальною органною недостатністю, для яких пересадка є єдиною можливістю виживання. Проте розвиток цієї галузі породжує комплекс етичних, правових і медичних проблем, пов’язаних з маніпуляціями над людським тілом. Стаття присвячена комплексному аналізу фундаментальних етичних принципів сучасної трансплантології: правила мертвого донора, правила згоди та принципу справедливої трансплантації. Досліджено генезис правила мертвого донора, що бере початок від позиції Судової ради Американської медичної асоціації 1968 року та резонансної доповіді Спеціального комітету Медичної школи Гарварду про смерть мозку як новий критерій смерті. Розглянуто проблематику легітимності концепції смерті мозку в соціокультурному контексті та необхідність дотримання принципів уніфікованого підходу, колективного прийняття рішень і організаційної автономності медичних бригад для запобігання конфліктам інтересів. Проаналізовано дві основні моделі отримання згоди на посмертне донорство органів – opt-in (активна згода) та opt-out (презумпція згоди), їх переваги, недоліки та практику застосування в різних країнах світу. Особливу увагу приділено дискусії щодо доцільності зміни презумпції незгоди на презумпцію згоди в українському трансплантаційному законодавстві з урахуванням соціально-економічних ризиків комерціалізації донорства та психологічної неготовності українського суспільства до радикальних реформ. Розкрито зміст принципу справедливої трансплантації через призму Керівних принципів ВООЗ та Стамбульської декларації 2008 року, зокрема необхідність забезпечення справедливого розподілу органів на основі прозорих клінічних критеріїв та захисту вразливих категорій пацієнтів від експлуатації з боку медичних працівників. Обґрунтовано необхідність поетапного впровадження реформ трансплантаційної системи в Україні, супроводжуваних системною правопросвітницькою роботою та формуванням суспільної довіри до трансплантології як легітимного методу порятунку життя.

Посилання

Бєлова М.В. Правові механізми запобігання зловживанням у сфері трансплантології в умовах воєнного стану в Україні. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 90. 2025. С. 121–128.

Пішта В.І. Адміністративно-правове регулювання трансплантації в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» (08 – Право). Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет». Ужгород, 2020. 212 с.

Wall, A.E. Ethical challenges of organ transplantation: Current debates and international perspectives. American Journal of Transplantation. 2022. 22(11), р. 26-98.

Громовчук М.В., Бєлов Д.М., Репродуктивні права людини: співвідношення права та релігії. Закарпатські правові читання. Матеріали 13 міжнародної науково-практичної конференції (Ужгород, 22-28 травня 2021 року) «Репродуктивні права людини: співвідношення права та релігії». С. 159–161.

Delmonico, F.L. A report of the Amsterdam Forum on the Care of the Live Kidney Donor: Data and medical guidelines. Transplantation. 2009. 88(4), р. 491-492.

Judicial Council of the American Medical Association. Ethical guidelines for organ transplantation. JAMA. 1968. 205(5), р. 341-342.

Truog, R.D., & Miller, F.G. The dead donor rule and organ transplantation. New England Journal of Medicine. 2008. 359(7), р. 674-675.

World Health Assembly. (2010). Human organ and tissue transplantation (Resolution WHA63.22). Sixty-third World Health Assembly. Geneva, 17-21 May 2010.

Бачинська Л.Ю. Морально-етичнi аспекти трансплантологiї у фiлософсько-правовому вимiрi. Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. № 10 (2017). С. 46–52.

Зґречча Е. Біоетика. Львів: Видавництво ЛОБФ «Медицина і право». 2007. 671 с.

Сенюта I.Я. Трансформація презумції незгоди у презумпцію згоди: ризики і переваги. URL: http://www.umj.com.ua/article/46343/transformaciya-prezumpcii-nezgodi-u-prezumpciyu-zgodi-riziki-i-perevagi.

Tong, A., Chapman, J. R., Wong, G., Kanellis, J., McCarthy, G., & Craig, J. C. The motivations and experiences of living kidney donors: A thematic synthesis. American Journal of Kidney Diseases. 2013. 62(3), с. 611–621.

Declaration of Istanbul on Organ Trafficking and Transplant Tourism. The Transplantation Society and International Society of Nephrology. Istanbul, Turkey, April 30 - May 2, 2008. URL: https://www.declarationofistanbul.org.

Oedingen, C., Bartling, T., Schrem, H., Mühlbacher, A. C., & Krauth, C. Public preferences for the allocation of donor organs for transplantation: A discrete choice experiment. Social Science & Medicine. 2021. 287, p. 114–360.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-11-05

Номер

Розділ

Розділ 13. Актуальні питання сучасної правової науки