Фундаментальні етичні принципи трансплантації органів: міжнародні стандарти та сучасний український контекст

Анотація

Вказується, трансплантологія, інтегруючи досягнення хірургії, імунології, фармакології та інших медико-біологічних наук, є однією з найдинамічніших і етично складних галузей сучасної медицини. Щороку трансплантація органів рятує тисячі пацієнтів з термінальною органною недостатністю, для яких пересадка є єдиною можливістю виживання. Проте розвиток цієї галузі породжує комплекс етичних, правових і медичних проблем, пов’язаних з маніпуляціями над людським тілом. Стаття присвячена комплексному аналізу фундаментальних етичних принципів сучасної трансплантології: правила мертвого донора, правила згоди та принципу справедливої трансплантації. Досліджено генезис правила мертвого донора, що бере початок від позиції Судової ради Американської медичної асоціації 1968 року та резонансної доповіді Спеціального комітету Медичної школи Гарварду про смерть мозку як новий критерій смерті. Розглянуто проблематику легітимності концепції смерті мозку в соціокультурному контексті та необхідність дотримання принципів уніфікованого підходу, колективного прийняття рішень і організаційної автономності медичних бригад для запобігання конфліктам інтересів. Проаналізовано дві основні моделі отримання згоди на посмертне донорство органів – opt-in (активна згода) та opt-out (презумпція згоди), їх переваги, недоліки та практику застосування в різних країнах світу. Особливу увагу приділено дискусії щодо доцільності зміни презумпції незгоди на презумпцію згоди в українському трансплантаційному законодавстві з урахуванням соціально-економічних ризиків комерціалізації донорства та психологічної неготовності українського суспільства до радикальних реформ. Розкрито зміст принципу справедливої трансплантації через призму Керівних принципів ВООЗ та Стамбульської декларації 2008 року, зокрема необхідність забезпечення справедливого розподілу органів на основі прозорих клінічних критеріїв та захисту вразливих категорій пацієнтів від експлуатації з боку медичних працівників. Обґрунтовано необхідність поетапного впровадження реформ трансплантаційної системи в Україні, супроводжуваних системною правопросвітницькою роботою та формуванням суспільної довіри до трансплантології як легітимного методу порятунку життя.