Проблема класифікації джерел загроз інформаційній безпеці

Анотація

У статті розглянуто наукові підходи щодо класифікації джерел загроз інформаційній безпеці.

Синтезований підсумок складових інформаційної безпеки у контексті дотримання вимог національної безпеки показав можливі першопричини, з яких можуть завдаватися зловмисні посягання на встановлений порядок користування відомостями і базами даних з різним рівнем технологічного і правового захисту.

Зроблено узагальнення про можливі і перманентні джерела загроз цій складовій як сегменту комплексного юридичного явища «національна безпека». Вирізнено напрямки прогнозованих першопричин протиправних зазіхань на вітчизняну систему захисту інформації, а також зазначено інструменти своєчасної та ефективної протидії недружнім і ворожим втручанням у порядок функціонування інформаційної сфери на всіх рівнях її захисту.

Деталізовано джерела загроз інформаційній безпеці з урахуванням людського фактору, визначено напрямки провадження профілактико-превентивних заходів з метою нейтралізації протиправних посягань на інформаційну сферу як підґрунтя комунікації у всіх сферах життєдіяльності держави.

Одним з критеріїв джерел загроз інформаційній безпеці визначено людський фактор. Узагальнене бачення потенційно шкідливої ролі людини, управненої на володіння інформацією, насамперед з обмеженим доступом, сприяло виведенню пропозицій у складі комплексу профілактико- превентивних заходів з метою недопущення витоку конфіденційних та інших відомостей, віднесених до державної таємниці.

Акцентовано увагу на основних завданнях державної інформаційної політики та з’ясована мета політики забезпечення інформаційної безпеки України, це формування відкритого інформаційного суспільства, як простору цілісної держави, інтегрувального в світовий інформаційний простір з урахуванням національних особливостей і інтересів при забезпеченні інформаційної безпеки на внутрішньодержавному та міжнародному рівнях.

Державна політика забезпечення інформаційної безпеки повинна базуватися на наукових і методологічних розробках, систематизованих і об’єднаних в єдину концепцію. Вона може бути представлена як сукупність національних цілей, інтересів і цінностей; стратегії та тактики управлінських рішень і методів їх реалізації, що розробляються та реалізуються державною владою.