Інституціоналізація лобізму в Україні: теоретико-правові засади та моделі імплементації

Анотація

У статті розглядається феномен лобізму як однієї з ключових цивілізованих технологій впливу на формування державної політики в демократичних країнах світу та аналізується стан його правового врегулювання в Україні. Лобізм у сучасному розумінні виступає легальним інструментом представлення та захисту інтересів різних соціальних груп, бізнесу, професійних спільнот та інституцій громадянського суспільства. У розвинених демократіях – США, Канаді, ЄС – лобістська діяльність чітко врегульована спеціальними законами, які визначають статус лобістів, процедури реєстрації, механізми звітності, прозорість взаємодії між приватним сектором і державними органами. Така модель сприяє відкритості політичного процесу, зменшує корупційні ризики та забезпечує баланс інтересів.

Україна, попри тривалу дискусію щодо необхідності легалізації лобізму, все ще перебуває на етапі формування нормативних підходів до його регулювання. Проблемами залишаються відсутність чіткого законодавчого визначення лобістської діяльності, неврегульованість статусу суб’єктів лобізму, непрозорість впливу приватних груп на процес ухвалення рішень та високі корупційні ризики. У статті підкреслюється, що тіньовий характер лобістських практик формує недовіру суспільства до державних інституцій і ускладнює інтеграцію України до європейського правового простору, де прозорість та підзвітність є базовими стандартами публічного управління.

Особлива увага приділена порівняльному аналізу міжнародних моделей регулювання лобізму, які можуть бути імплементовані в українську правову систему. Наголошено на важливості прийняття спеціального закону про лобізм, створення публічних реєстрів лобістів, запровадження механізмів контролю та відповідальності за порушення правил лобістської діяльності. У статті стверджується, що легалізація лобізму в Україні здатна забезпечити прозорість процесу ухвалення державних рішень, сприяти розвитку демократичних інституцій, знизити рівень корупції та створити цивілізовані механізми впливу інтересів громадянського суспільства на державну політику.