Англо-американський юридичний позитивізм: періодизація, класифікація, автори та ключові ідеї

Анотація

Юридичний позитивізм часто піддається спрощеній критиці як «застарілий» підхід, зведений до редукованої формули Дж. Остіна («право – наказ суверена, забезпечений санкцією»). Такий підхід залишає поза увагою концептуальну відстань між класичним юридичним позитивізмом та його сучасними течіями. Недостатня увага до еволюції позитивізму в англо-американській юриспруденції призводить до того, що в Україні його сприймають винятково у вигляді «класичного» етапу, обмежуючись періодом до середини ХХ століття.

В цій статті запропоновано авторську періодизацію етапів формування англо-американського юридичного позитивізму. Зокрема: «докласичний» (Т. Гоббс, Дж. Бентам), «класичний» (Дж. Остін – «наказова теорія»), «сучасний» (Г. Гарт, Дж. Раз) та «надсучасний» (С. Шапіро, К. Хімма) етапи. «Докласичний» етап юридичного позитивізму має філософське підґрунтя, насамперед в утилітаризмі Дж. Бентама, а «класичний» етап характеризується вже згаданою відомою формулою Дж. Остіна. «Сучасний» етап, започаткований Г. Гартом у 1960-х роках, звертається до панівної в Оксфорді аналітичної філософії, що транслюється на філософію права, критикуючи Дж. Остіна та впроваджуючи поділ на первинні та вторинні правила (включно з правилом визнання). Його засади ґрунтуються на ключових постулатах: про соціальний факт та про відокремленість права та моралі. Дж. Раз, представник ексклюзивного позитивізму, змістив акцент на авторитет права як його дієвість у суспільстві шляхом наявності «авторитету права», а не примусу. «Надсучасний» етап пропонує нові концепції: К. Хімма стверджує концептуальну необхідність примусу для функціонування права, не обмежуючись фізичними видами такого примусу а С. Шапіро розглядає право як «планувальну теорію» – інструмент безособового соціального планування для досягнення цілей суспільного життя , що серед іншого уможливлює безперервність функціонування права в нестабільних суспільно-політичних режимах.

Автор статті пропонує чітку періодизацію і класифікацію англо-американського юридичного позитивізму, що уможливлює обіг в науковій дискусії ідей цих авторів, включно з авторами «надсучасного» періоду.